Роздуми над Словом Божим на суботу ХХХІІ звичайного тижня, рік ІІ

Того часу Ісус розповів своїм учням притчу, що треба завжди молитися і не занепадати духом, кажучи: «В якомусь місті був один суддя, який Бога не боявся і людей не соромився. Була в тому місті й вдова, яка приходила до нього й говорила: “Вчини мені справедливість супроти мого супротивника”. А він довгий час не хотів, та згодом сказав собі: “Хоч я і Бога не боюся, і людей не соромлюся, але через те, що мені докучає ця вдова, вчиню їй справедливість, щоб не приходила і, кінець кінцем, не побила мене”». І промовив Господь: «Слухайте, що каже неправедний суддя. То хіба Бог не вчинить справедливість вибраним своїм, які кличуть до Нього день і ніч? Чи буде Він зволікати щодо них? Кажу вам: Він вчинить їм справедливість негайно. Однак, як прийде Син Людський, то чи знайде Він віру на землі?»

Почуття захищеності додає нам сили, впевненості в собі, в інших людях, у завтрашньому дні. В стані безпеки зовсім не відчуваєш страху. Чи замислювались ви над таким станом у собі?

В притчі говориться про одну вдову, яка потребувала захисту. І ця потреба спонукала її до певних дій. Вона наполегливо, день у день приходила до неправедного судді і випрошувала, щоб її захистив від супротивника. І ця наполегливість принесла свої плоди: він погодився їй допомогти, як бачимо з читання.

Насправді ми розучилися просити помочі не те щоб у людей, які нам неприємні, а навіть у своїх близьких. Багатьох стримує гординя, почуття приниженості, сорому, щоб у когось попросити про допомогу…

В нас присутня певна свідомість, що нам усі завинили, і будь-яка потреба має сама собою задовольнятися. А інакше можемо просто образитись.

Але дійсність полягає в тому, що ніхто і нічого тобі не винен. Маєш докласти зусилля, щоб отримати бажане, зробити певні кроки до реалізації своєї потреби.

Коли ми чогось просимо у Бога і Він нам цього не дає, то здається, що не чує наших молитов, прохань. Занепадаємо духом, і в бунті, образі перестаємо читати Слово Боже, молитися, ходити до Церкви. А може, тут і криється відповідь на твою молитву? Ти просто не дочекався свого часу, зарано здався. Чи, може, потреба не така вагома була для тебе, що знехтував молитвою?

Свята Моніка багато років молилась про навернення сина. Плоди такої наполегливої молитви нам відомі, понині цитуємо проповіді святого Августина.

«Постійно моліться» — цими словами Ісус заохочує нас до витривалості, наполегливості у своїх діях. Майте віру й витривалість, і будете в безпеці, під опікою найсправедливішого судді, нашого Бога Отця Вседержителя. Амінь!