Роздуми над Словом Божим на четвер ХХХІІ звичайного тижня, рік ІІ

Євангеліє, що його читаємо сьогодні, — коротке, але й воно ділиться на два відмінні між собою фрагменти. Спочатку Христос, відповідаючи на запитання фарисеїв, сказав, що Царство Боже не настає видимо, а потім пояснив своїм учням, що прихід Сина Людського буде немов блискавка, помітна від одного краю виднокола до другого. Немає в цьому суперечності, бо фарисеям Ісус говорив про свій перший прихід на землю, а учням — про другий прихід наприкінці часів.

Першим приходом Царства Божого було народження Ісуса у Вифлеємі. Але навіть для тих, хто бачив Ісуса, Царство Боже не було помітним, наочним. Таємниця Сина Божого не була доступна людським умам навіть тоді, коли Він оселився між людьми. Тому ніхто, навіть бачачи Його, не міг сказати: «Ось тут є Царство Боже». Діялося так, оскільки Христос прийшов не заради себе самого, а заради всіх людей. Царство Боже прийшло разом із Ним, але через Нього жертвувало себе за людей і для людей. Воно було не тільки там, де був Ісус, але й там, де були ті, до кого Він прийшов. Тому Христос пояснив людям, що «Царство Боже посеред вас» (інший можливий переклад — «у вас»). Згадуються подібні слова з Євангелія від св. Йоана: «Слово стало тілом і оселилося між нами» (Йн 1, 14).

Своїм же учням Господь Ісус говорив про очікування на Його повторне пришестя наприкінці часів. Немудрі люди прагнуть вирахувати дату кінця часів і визначити місце, в якому Він з’явиться. Ми, які віруємо в Нього, знаємо, що Він якраз і не хоче, аби ми знати, коли Він прийде. Через віру і любов ми завжди готові до Його приходу, а знання про дату Його пришестя можуть ослабити нашу постійну готовність. Замість знання про дату, ми живемо надією на Його остаточну появу. Вона буде несподіваною і очевидною для всіх людей, немов блискавка. То буде суд над світом, який визволить від зла усіх, хто ще живе в утиску, смутку і терзаннях, і приведе їх до Царства Божого, яке саме тоді настане у помітний, видимий спосіб. Воно буде подароване тим, хто вбогий духом, хто плаче, хто тихий, хто прагне справедливості.

На завершення Господь Ісус ще каже: «Спершу Син Людський мусить багато витерпіти». Христос мусить ще й тепер багато витерпіти у своїх братах, переслідуваний за надію на вічне Царство Боже.