Роздуми над Словом Божим на понеділок ХХХІІ звичайного тижня, рік ІІ

У Царстві Божому діють інші оцінки цінності, ніж у світі. Сьогоднішнє Євангеліє показує це на трьох прикладах.

У світі кожен дивиться, як поводиться, коли зустрічає «серйозну людину», щоби гарно виглядати в її очах. У Євангелії Господь Ісус застерігає, щоб бути уважними до своєї поведінки, коли зустрічаємо людину, яка в наших очах вартує дуже мало. Те, чи моя поведінка допоможе цій людині, а чи стане приводом до гіркоти, буде визначальним і для мого вічного життя. Такий сенс слів Христа про «млинове жорно на шиї, з яким вкидають у море»: в такій ситуації людина вже неспроможна врятуватися власними силами. Робити людині прикрість, спокушати, згіршувати її — це немовби прив’язувати собі камінь на шию. Суд Божий буде таким, наче нас несподівано вкинули в море. Не буде часу звільнитися від тягаря, що нас обтяжує.

Далі, Євангеліє представляє ситуацію, коли хтось із нашого оточення чинить нам кривду, щось нам винен. У світі панує такий звичай, що часто говорять про того, хто нас скривдив, але рідко це говориться особисто тому, хто винен. Образу носять у собі, але до примирення не прагнуть. У Євангелії більшу проблему становить не те, що хтось щось зробив погане, а те, що він не докладає зусиль до примирення і прощення. Тому Ісус навчає, що потрібно скартати винуватого, але не для того, щоб його звинуватити, а щоби відшукати мир із ним. Тому потрібно бути завжди готовим пробачити, пробачати без міри, так, як нам прощає Бог.

Третя ситуація стосується віри. У світі панує поділ на категорії «віруючих» і «невіруючих». Тим часом Ісус навчає, що наша віра зростає разом із нами, вона ніколи не є довершеною і досконалою. Тому краще смиренно прийняти дар віри маленької, як гірчичне зернятко, яка не вивищується над іншими. Така покірна віра має велику силу. Як гірчичне зернятко маленьке порівняно з «дорослим» деревом, так смиренна віра уже тепер здійснить чуда, які мають велику цінність у Царстві Божому.