Симон, який пропонує гроші за дари Божі, значною мірою ілюструє тип мислення, що широко побутує в християнських середовищах: нам потрібно заслужити, заплатити певну ціну, аби бути в благодаті. І хоч би як абсурдно це звучало, але одне з основних завдань Ісуса — руйнувати цю логіку. Я б навіть зауважив, що основна категорія людей, яка дратувала Ісуса, — це фарисеї. Власне, фарисейський спосіб життя й базувався на виконанні закону. Мені завжди дивно, що найбільшу любов в Ісуса викликали грішники, а найбільше обурення — фарисеї! Тим не менше, ми не дозволяємо собі бути грішниками. Як наслідок — ми приховуємо правду про себе, надягаємо маски, стаємо «правильними», бездоганними настільки, що з нами звичайній людині важко знайти мову. Фарисейство просто процвітає в нашій душі, коли ми самотужки намагаємося стати святими. Цікавою є нещодавня заява Папи Франциска про те, що виконання заповідей — це не гарантія потрапляння до раю. Симон мав досить благий намір: отримати Святого Духа. Але сам підхід спровокував просто-таки вибух апостола, який вдається до дуже жорсткої критики. Щоправда, історія закінчується позитивно: Симон покаявся. Можна сказати, він дозволив собі бути грішником, що означає: побачити правду про себе і стати вільним… Ілюстрація: Аванчіно Нуччі, «Апостол Петро і Симон волхв», 1620 р.
Джерело: CREDO