Роздуми над Словом Божим
Інколи ми собі уявляємо цю картину трішки неправильно: уявляємо, як Ісус іде з апостолами посередині поля і мало того, що зривають колоски, то ще й топчуть пшеницю. Скоріш за все, так не було. Ісус з Апостолами міг іти дорогою, або стежкою, по обидва боки якої були поля пшениці. Те, що роблять Апостоли, можна зрозуміти у світлі деяких текстів Старого Завіту. В Книзі Левіт читаємо:
Як збиратимеш жниво на своїй землі, не дожинатимеш країв твоєї ниви, і не будеш підзбирувати колосків після жнив; убогому та приходневі їх залишиш. Я — Господь, Бог ваш (Лев 23, 22).
Подібний припис маємо в Книзі Второзаконня:
Як збиратимеш жниво з твого поля і як забудеш сніп на полі, не повертайся за ним: нехай буде для приходня, для сироти й для вдовиці, щоб Господь, Бог твій, поблагословив тебе в усякім ділі твоїх рук. А коли оббиватимеш маслину, не будеш придивлятися ще раз до гілля: нехай буде для приходня, для сироти й для вдовиці. Як збиратимеш виноград у себе в винограднику, не підеш потім оглядати грона: нехай вони зостануться для приходня, для сироти й для вдови; пам'ятай, що ти був рабом у Єгипетській землі; тож і наказую тобі так чинити (Втор 24, 19‑22).
Старий Завіт знає чудовий «соціальний пакет» для тих, хто уже нічого не мав, для сироти, вдови і чужоземця. Коли збирали жниво і щось на полі залишалося, то з цього могли користатися чужоземець, удова і сирота. Що можемо сказати про Апостолів, які дозволяли собі з цього «пакету» користуватися? Що можемо сказати про тих, які усе залишили, щоб іти за Ісусом?
Цим жестом Апостоли багато чого кажуть. Той, хто йде за Ісусом, стає «приходнем», бо не має на землі своєї батьківщини. Хто наслідує Христа, стає убогим — бо усе багатство своє має в Богові. Хто йде за Ісусом, то не називає тут нікого Отцем, він, як сирота, бо справжнього Отця має у Небі. Хто наслідує Господа, той як вдова, бо тут уже не має чоловіка, а прямує до вічних заручин із Христом.
Чи прагнеш бути учнем?
|
