Роздуми над Словом Божим на понеділок ХХVIІІ звичайного тижня, рік ІІ

Чи поїхав би я на інший кінець світу, якщо б знав, що там і тільки там є Слово Живого Бога? Чи може я вже надто звик до тієї «акційної пропозиції спасіння», яка зараз діє?

До цього дару ми звикли, хоча що може бути у всесвіті ціннішим за спасіння власної душі? В Церкві Христовій стільки спасіння та життя вічного, що це вже буденність. Чи часом я особисто не сприймаю спасіння як даність та свою приватну власність, яка тихенько лежить у моїй кишені? Ходжу до Церкви, до сповіді, причастя і вже потихеньку думаю якого розміру мені потрібен німб? Якщо так дійсно є — ризикую на суді Господньому бути засудженим царицею півдня, тобто такими людьми, які не сприймають Слово Боже  як буденність, які здатні заради Слова на жертви, аби тільки почути Його.

Чи розумію справжню вартість того, що чую в Церкві та спокійно відкриваю вдома? Якою є моя постава? Чи я є серед тих, хто від Христа вимагає чудес, випробовує Його, хто не вірить Його Слову, для кого недостатньо лише прочитати? Чи все ж таки я — це цариця півдня, яка заради Слова, іде на жертви та гідно шанує Його? Бачимо також, що Бог віддасть людям з поставою цариці півдня владу судити та засуджувати. Ніневітяни покаялись та змінили Божий вирок. Людське покаяння здатне змінити волю Бога, а у купі з гідним ставленням до Його слова не тільки дозволить пройти крізь небесні брами, а й наділить нас владою від Бога судити інших, бути Божим інструментом.