Роздуми над Словом Божим на суботу ХХІІІ звичайного тижня, рік ІІ

Образ доброго чи поганого дерева, яке дає відповідно добрі або погані плоди, відображає загальне переконання про тісну залежність між учинками людини та її моральною вартістю. У коментарях до цього фрагменту Євангелія звертають увагу на глибокий символізм дерева. Дерево подібне до людини: росте з землі, але тягнеться вгору, до неба — людина створена з земного пороху, та її призначенням є Небо, вічне життя. Завмирання дерева узимку та відродження навесні нагадує правду про неухильність смерті й майбутнє воскресіння. Восени дерево приносить плід, за яким люди оцінюють його корисність для себе — і життя людини теж буде оцінене Богом, буде визнане добрим або злим.

Та сам по собі образ дерева може провадити до дуалізму і створювати враження невідворотності призначення, поділу людей на добрих і злих від природи: якщо ти створений терням, то не будеш ніколи спроможний зродити доброго плоду. Ось чому Ісус доповнює його образом людського серця, за доброту якого ми самі відповідаємо, а далі додає притчу про правильний вибір підвалини свого дому. Ця притча наголошує на відповідальності людини за те, як вона укладає своє життя (на якому фундаменті будує дім), чим наповнює своє серце, яке дерево посадить — добре чи зле.

Звернімо увагу на три кроки, які повинен зробити той, хто прагне збудувати свій дім на міцному камені. Спочатку — прийти до Ісуса. Але цього недостатньо. Слід теж якнайуважніше слухати Його слів, а особливо — виконувати їх. Адже приходять до Ісуса різні люди, деякі просто з суто людської чи професійної цікавості (історики, філософи). Лише прийшовши з відкритим серцем, спраглим Його науки, та щирим бажанням втілювати її у своєму житті, ми можемо творити будівлю християнської святості.