Сьогодні літургія згадує св. Апостола Якова. Знаємо про нього, що був рідним братом іншого апостола, Йоана, та що пізніше став першим апостолом-мучеником: був страчений 44 року за наказом царя Ірода Агриппи (пор. Діян 12, 2). Дивним чином сьогоднішнє Євангеліє згадує аж ніяк не найпохвальнішу сторінку життя цього Христового учня. Прохання матері Якова і Йоана про кращі місця для її дітей у Царстві Христа і реакція на неї інших апостолів показує, що навіть за найшляхетнішими вчинками людей (у цьому разі рішення стати учнями Христа і слідувати за Ним) може критися не до кінця шляхетна мотивація, шукання власної користі.
Ісус же запрошує пити з Ним Його чашу. У Біблії чаша має глибоке символічне значення. Це може бути як «чаша спасіння» (Пс 116, 13), так і чаша Божого гніву (пор. Пс 75, 9; Іс 51, 17). Це також образ людської долі, щасливої (Пс 23, 5) або ж повної страждань (Мт 26, 39). Власне це останнє значення Ісус має тут на увазі: чашу страждань, яку Він у Гетсиманському саду добровільно прийме з рук Отця.
Слово Боже ставить сьогодні перед кожним із нас питання про готовність бути вірними Христові навіть у найважчі хвилини нашого життя.
о. Володимир Кусьнеж
Джерело: CREDO
|
