Роздуми над Словом Божим на понеділок ХХХІІІ звичайного тижня, рік ІІ

Єрихон — одна з найнижчих географічних точок на земній поверхні, він розташований нижче рівня моря. Ми пам’ятаємо його історію з книги Ісуса Навина, коли сини Ізраїля обходили місто сурмлячи, і на сьомий день місто впало, і було зруйноване. Переклад назви — «місто місяця» — також нічого доброго не віщує, адже місяць асоціювали з дияволом, бо як місяць «править» ніччю, так і диявол — темрявою духовною.

Отже, історія цього міста, його вихідні умови — надзвичайно скандальні. Але Ісус до нього підходить, «наближається».

Ти сьогодні також можеш бути в своєму уявленні «Єрихоном»: самооцінка нижче плінтуса, подібна до розташування Єрихона нижче рівня моря, темрява також панує в твоєму житті, твоя історія повна прикрих моментів руйнувань… Але в цьому всьому є добра новина: «наближається» Ісус. Немає жодної людини, яка була би недостойною того, щоби Господь її торкнувся, увійшов до неї, як свого часу Він увійшов до міста Єрихона.

Першим, хто «бачив» Ісуса — але не тільки Ісуса, а й кожного, хто входив до міста, — був сліпий жебрак. Про те, хто наближається до міста, люди дізнавалися від сліпого. Якою була ця інформація? Викривленою сліпим, що позбавлений засобів для існування, приниженим, упослідженим, безнадійним покидьком. Що він може бачити? Нічого… А його сприйняття надзвичайно викривлене його жалюгідним станом. Може, ми тільки тому бачимо кризу, війну, дефолт, безпросвітну темряву майбутнього і більше нічого, бо у воротах нашої душі сидить жебрак?

Є інший бік медалі. Перше враження про місто всі, хто туди прямував, складали за жебраком. Може, тому нам ніхто не пропонує кращої роботи, зарплатні, можливостей…, бо ми сприймаємо світ очима жебрака, а про нас судять також за ним, бо цього каліку бачать при вході першим? А перше враження іноді може бути останнім…