Роздуми до Слова Божого на XXVII звичайну неділю, рік В

Людина внаслідок первородного гріха звикла дивитися на світ таким чином, що в центрі цього світу є вона сама, а все інше начебто має обертатися навколо неї, її очікувань, бажань ідей. Навіть молитву, набожні вчинки ми намагаємося підсвідомо використовувати для того, щоб вони служили нам, для нашого душевного комфорту, виконання своїх бажань, створення доброго враження на ближніх, тощо. Таке бачення світу  глибоко проникло в людину,  нам важко самим від нього відійти, навіть майже неможливо. Ми так звикли до такого бачення світу, як звикли до того, що шовковиця росте тут на землі, це для нас звичайно, ми так просто живемо!

Натомість віра вимагає радикальної зміни свого погляду на світ: не я в центрі світу, але Бог. Це настільки радикальна переміна мислення, свого ставлення до життя, що можна її уподібнити до виривання з корінням шовковиці і кидання її до моря.

Ми служімо Богові, а не Він нам повинен служити. Подивимось на віру Непорочної Діви Марії: найглибшім вираженням Її довіри Богові були слова: «Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!» (Лк 1, 38).