Роздуми до Слова Божого на п’ятницю ХХVІ звичайного тижня, рік І

Лк 10, 13-16

Хоразин, Витсаїда і Капернаум, міста, яких давно немає на карті світу (за певними версіями вони були зруйновані під час землетрусу в 5 ст.). В часи Ісуса Христа в Капернаумі була митниця, тобто місто було достатньо багате, подібно було і з Витсаїдою, що, напевно в наслідок свого розвитку, за часів Ірода Филиппа отримало статус міста.

Ісус звертається до мешканців цих міст, які незважаючи на численні чудеса, які чинив на їхніх очах Ісус Христос – не увірували, іншими словами відкинули серцем навчання Ісуса Христа. Ісус вказує на гординю мешканців цих міст: «Та й ти, Капернауме, невже піднімешся аж до неба?» (Лк 10,15)

Звичайно, можна було б припускати, що ці міста (вірніше їхні мешканці) стали гордими через своє багатство, але насправді гордими можуть бути не тільки багаті, та й не всі багаті є гордими.

Гординя робить людину сліпою на добро, яке чинить інша людина, ба й навіть на добро, яке здійснює в її житті Господь. В її світі (в її містечку) заслуговувати на визнання може добро зроблене лише однією особою, нею самою.

Ми схильні не помічати добра, яке чинить нам інша людина, важко нам також помітити благодаті, дані Богом, тому ми повинні вчитися дякувати за те мале і непомітне, що отримуємо, як то кажеться, від життя. Такі вправи (подумати, за що хочу подякувати Богу), корисні для нашого короткозорого духовного ока. Тоді за маленьким, здається подарунком, побачимо велику наче океан любов Бога до нас.