Роздуми над Словом Божим на п’ятницю ХХХІ звичайного тижня, рік ІІ

І похвалив пан нечесного управителя, бо той мудро вчинив. Адже сини цього світу мудріші від синів світла у своєму роді.

Це Євангеліє абсолютно нестравне, якщо розуміти його буквально. Останні слова викликають бунт і нерозуміння. «І похвалив пан нечесного управителя». Чому пан хвалить нечестивого управителя? Він же розтрачував панське майно! Мали би радіти боржники, а не пан..? Нелогічно.

Важливо пам’ятати, що Ісус у своїх притчах завжди говорить про Бога, про Боже Царство. Отож зробимо припущення, що багатий чоловік це Бог. Хто тоді управитель? Може, Церква?

Чи не ображаємо ми Церкву, адже про управителя було сказано, що він розтрачував майно господаря? Але якщо подивитися, наприклад, на Євхаристію з погляду «праведної економності», чи не видається вам, що давати грішним людям Тіло Христове, знаючи, що більшість просто не заморочується, що це найбільша святиня, і приймають хлібець автоматично, звично схиляються, роблять поважний вираз обличчя, але все одно не усвідомлюють, що це… Чи не є це розтратою? Навіщо в таїнстві сповіді знову і знову розтрачувати Боже милосердя, прощаючи гріхи людині, яка знову згрішить так само, ще того ж самого дня? Це також розтрата.

Отож Церква — це управитель, який розтрачує господарське (Боже) майно, і щоб отримати прощення пана, управитель розтрачує ще більше: милосердя, Божу святиню, дари — і цим слідує за Богом. Адже сам Бог вклав у кожного нікчемного грішника неймовірний потенціал Божих дарів, талантів, більшість із яких людина так і не розкриє, не розвине, не реалізує в Божому руслі… Чи Бог у цьому не марнотратний?

А чи не звикли ми засуджувати марнотратство в принципі? Хвалити чесноти помірності, поміркованості, економності… Чи не говоримо ми: «моя зарплата не резинова», «знай межу/міру», «не будь марнотратним». Мені зараз не йдеться про бездумне використання ресурсів; я говорю про позицію людини, яка сама себе дуже обмежила. Все в нашому житті кричить про нашу обмеженість і закликає до майже скупості в усьому. Також і в емоціях, почуттях, щедрості, довірі до Бога. Натомість не так роблять Бог і Церква, як і ті люди, хто, вповні слідуючи за Богом, врешті приходили до напрочуд марнотратного моменту: «Продай усе, що маєш, і йди за Мною».