Роздуми над Словом Божим на свято св. Стефана, першомученика

Стефан,освічений юдей, який прекрасно знав Писання і вільно володів грецькою, імовірно, з цього погляду був вищий за всіх у первісній Церкві, включно з Апостолами. Він міг стати Апостолом, як св. Павло, і ми б, може, мали у Новому Завіті «Послання св. Стефана». Він міг вільно розвивати свою діяльність, аби лиш надмірно не нариватися. Проте він обрав інший шлях: шлях проголошення правди про Христа своїм співвітчизникам, які у Нього не повірили. Він вибрав радше дорогу свідчення про правду своїм життям, ніж дорогу церковної кар’єри. Не запрагнув «задля блага Церкви» зберегти собі життя.

Став першим мучеником. Не тільки хронологічно першим, але і взірцем мученика. Віддав життя за правду, але не тільки це, і не це насамперед, робить його взірцем мучеників. Найважливішими були його останні слова: «Не залічи їм, о Господи, цього гріха!» (Діян 7, 60). Цими словами він у своїй смерті уподібнився до смерті свого Господа. Визнав не тільки віру в нього, але й любов до Нього, яка не могла не пролитися на супротивників. Він учинив так, як учинив Христос. Послідовно пішов Його слідами.

Тому мучеництво християн ніколи не сприймалось у Церкві як трагедія. Зовсім навпаки, воно було славою і гордістю Церкви. У перші століття християнства чимало Отців писали роздуми «Заохочення до мучеництва» — і зазвичай пізніше самі ставали мучениками. Для Церкви мучеництво це не лихо, а втеча від лиха!

Це вчення важливе для нас, нинішніх християн, коли чуємо про те, щ у багатьох місцях світу християн переслідують. Релігійне переслідування недалеке і від України: достатньо подивитися, яка мотивація тих, хто на Донбасі скоює жорстокі злочини щодо своїх супротивників.

Для мучеництва за віру замало зазнати смерті з того приводу, що ти християнин. Треба, як св. Стефан, молитися за своїх переслідувачів. Замало визнати віру в Христа — треба мати у собі любов Христа.

Христос сказав: «Вам ненавидітимуть за Моє ім’я. Але хто вистоїть до кінця, тобто хто вистоїть у любові, «буде спасенний» (пор. Мт 10, 22).