Хто слідкує за щоденними телевізійними новинами чи перечитує інформативні сторінки в Інтернеті чи газетних виданнях, то усвідомлює, наскільки небезпечним став сучасний світ, скільки злочинів та насильства кожного дня діються у різних куточках нашої планети. Іноді трапляються крадіжки, побиття, а навіть убивства у таких місцях, які ще недавно видавались дуже спокійними та безпечними. Наш світ стає таким, де більшість людей замикають на ключ свої помешкання, боячись грабіжників та нападників, а дехто й забезпечується броньованими дверима і сигналізаціями. І, мабуть, у кожному мегаполісі чи у дещо меншому місті є такі місця, куди не рекомендується потрапляти пізно ввечері, мовляв, там небезпечно. Слово «небезпечно» дедалі частіше вживається у нашому лексиконі.
Але чи застановлялись ми над запитанням: «Яке для людини найнебезпечніше місце у світі?» Беручи до уваги вражаючі статистичні дані, бачимо, що найнебезпечнішим для людини місцем на планеті є материнське лоно. Кілька днів тому в італійських католицьких медія появилась стаття Алессандро Ді Маттео на цю тему. Автор вказує на жахливу ситуацію в багатьох країнах світу, де на законодавчому рівні дозволене дітовбивство. Він вказує, що продовж одного тижня у світі вбивають приблизно мільйон ще ненароджених дітей, а це 50 мільйонів людей в рік. Порівнюючи з населенням України, можемо сказати, що кожного року з лиця землі зникає одна Україна. Ми, що мали щастя народитись, досвідчили іншу дійсність, для нас материнське лоно стало садом життя, а для багатьох мільйонів дітей воно перетворилось на цвинтар.
У лоні жінки відбувається одне з найбільших чудес, які чинить Господь, – зароджується і розвивається нове життя. Ембріон – це той наріжний камінь, який будівничі сучасного суспільства викидають на узбіччя, забуваючи, однак, про те, що це головний камінь кожної клітини людського суспільства. На жаль, для немалої кількості науковців сьогодення, зачата в утробі жінки нова людина – це лише групка клітин, матеріал, з яким можна робити все, що завгодно, навіть видалити, немов апендицит. Людський ембріон є тим каменем, об який наше суспільство розбивається морально, культурно, законодавчо й соціально. Але це вже людина, а не лише організм, що за якийсь час буде людською істотою. Алессандро Ді Маттео у своїй статті пригадав також слова знаного філософа ХІХ-ХХ століть Романо Ґвардіні, який наголошував, що людина є недоторканою не лише через те, що вона живе (бо такими були б й усі інші живі організми), але через те, що вона є особою. А бути особою означає мати здатність до самопанування, до відповідальності, до життя у правді та моральному порядку. Бути особою не залежить від віку, фізичних або психічних якостей та природних дарувань, а від розумної безсмертної душі, яку кожна людина отримує від Господа Бога вже в миті зачаття. Ембріон – це людська особа, навіть, якщо й дуже маленьких розмірів, а отже, є суб’єктом гідності та прав, які має кожна людина, незалежно від віку та інших характеристик.
Тому, необхідно плекати та поширювати культуру життя, пропагуючи непорушні права кожної особи вже від її зачаття і до природної смерті та спонукаючи суспільство поглянути на людський ембріон відкритими очима, тобто, побачити у ньому те, ким він насправді є, – людською істотою, новим життям, новою людиною.
Текст із сторінки http://uk.radiovaticana.va
"КАТОЛИЦЬКИЙ ОГЛЯДАЧ"
|
