Роздуми над Словом Божим на понеділок ХХХІ звичайного тижня, рік ІІ

Він сказав також тому, що його покликав: «Коли справляєш обід або вечерю, не клич твоїх друзів, ні твоїх братів, ані твоїх родичів, ані сусідів багатих, щоб часом і вони також тебе не запросили й не було тобі відплати; але як справляєш бенкет, заклич убогих, калік, кривих, сліпих. І ти будеш щасливий, тому що вони не мають, чим тобі відплатити, — тобі бо віддасться в день воскресіння праведних».

У сьогоднішньому уривку описане цікаве повчання Ісуса. Він, замість подякувати господарю за гостинність, починає робити зауваження. Уяви, що б ти відчув на місці господаря? Коли чекаєш, що говоритимуть компліменти. А тут такий коментар… І ще від кого? Від кого не ждав.

Про що саме йдеться Ісусові? Як знаємо, Він якщо говорив, то вже не просто так.

«А ти коли запрошуєш у гості, то запроси не тих, які можуть віддячити».

Христос не критикує за гостинність. Своїми словами Він наче хоче мовити: «Ти добре зробив, але Я хочу запропонувати тобі “вищу планку”. Адже те, що ти зробив, також й інші роблять».

«Бо коли ви любите тих, що вас люблять, то яка вам за це нагорода? Хіба не те саме й митарі роблять? І коли ви вітаєте лише братів ваших, що надзвичайного чините?» (Мт 5, 46‑47).

До чого ж Ісус запрошує? Почати творити для людей, але не чекаючи від них вдячності. Чому?

«Коли даєш милостиню, не труби перед собою, як роблять лицеміри по синагогах та вулицях, щоб їх хвалили люди. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду.»

Не раз ми цього зазнали в житті: робиш добро, а тобі ще й дорікають. Дуже часто це ранить. І нам стає ще гірше. Бо, творячи для людей, можемо, як кровоточива жінка (пор. Лк 8, 43), шукати «лікарів», і нам буде ще гірше. Й життя буде витікати з нас. І наш бонусний рахунок буде на позначці «0».

Чи Ісусові йдеться про те, щоб ми перестали робити добро? Зовсім ні. Але Він запрошує переглянути нашу мотивацію. Для чого і для кого я щось роблю?

«Уважайте добре, щоб ви не чинили ваших добрих учинків перед людьми,… а то не матимете нагороди в Отця вашого» (Мт6, 1).

Виявляється, якщо моя мета — отримати віддяку тут і тепер від людей, то я просто не даю Богові шансу щось внести в моє життя. А Він якраз дає рецепт щастя:

«…як справляєш бенкет, заклич убогих, калік, кривих, сліпих. І ти будеш щасливий, тому що вони не мають, чим тобі відплатити» (Лк 14, 13‑14).

Кожний з нас мріє про щастя й шукає «рецепту», як стати щасливим. Безліч людей сьогодні рекламують: «візьми це… і будеш щасливий».

Слово «щасливий», яке сьогодні говорить Ісус, використовується в «заповідях блаженств» (Мт 5, 3-12). Ось до чого запрошував Ісус господаря. Почни давати тим, які не можуть тобі нічого дати взамін. Це схоже на відкриття «депозитного рахунку», де сам Бог у кінці життя «видасть відсотки».

«Бо кожному, хто має, додасться, і він матиме над міру; а в того, хто не має, заберуть і те, що має» (Мт 25, 29).

«Хто чинить бідному добро, той Господеві позичає, і Він йому відплатить за його добродійство» (Прит 19, 17).

А чи бажаєш ти скористатися «рецептом щастя» від Ісуса й відкрити небесний «депозитний рахунок»?