Роздуми над Словом Божим на середу IV тижня Великого Посту

Допомога наша в Імені Господа, що створив небо й землю! – з цією короткою молитвою на устах міністранти виходять на Службу Божу… і дещо помиляються, бо у Пс 123, 8 причастя hoseh має перекладатись не що створив, а що творить небо й землю. Для юдеїв Господь не є кимсь, хто створив цей світ, запустив у рух планети (немов годинникар завів годинник), і далі все відбувається без Його участі. І сказав Бог Мойсеєві: Я Той, що є. Отак скажеш Ізраїлевим синам: Сущий послав мене до вас. (Вих 3, 14) Бог є Тим, що весь час перебуває поруч, піклується про людей, іншими словами — постійно створює все прекрасне в нашому світі. Про те, що Господь пам’ятає про нас, нагадує сьогодні Ісая: «Чи ж жінка забуде своє немовля, щоб не пожаліти їй сина утроби своєї? Та коли б вони позабували, то Я не забуду про тебе!» (Іс 49, 15).

Також Ісус, боронячи своє право працювати в суботу, посилається на свого Батька, який працює щоденно: Отець Мій працює аж досі, працюю і Я. І тому то юдеї ще більш намагалися вбити Його, що не тільки суботу порушував Він, але й Бога Отцем своїм звав, тим роблячись Богові рівним. Хоча в такій спосіб Ісус не лише не виправдає себе в очах юдеїв, навпаки — тим самим розпалює ще більший їхній гнів, але правда має бути сказана. Отець передав Синові все: створений світ, право оживляти (пор. вчорашнє Євангеліє) і воскрешати, встановлювати в світі моральні норми (також щодо суботи), а навіть судити світ.

До речі, щодо суду також з’явилися певні зміни: «Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає слова Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, життя вічне той має, і на суд не приходить, але перейшов він від смерті в життя». Іншими словами, на суд приходити не обов’язково.