Роздуми над Словом Божим на понеділок ХХ звичайного тижня, рік ІІ

«Учителю! Що доброго маю чинити, щоб мати життя вічне?» Кожна людина ставить собі питання «що робити», коли хоче щось осягнути. Питання про життя вічне — особливе. Стосується воно самої сутті нашого існування, правди про те, ким є людина і яке майбутнє на неї чекає. Знаємо з власного досвіду, як легко припуститися помилки, знаємо, що наш розум слабкий і його можна обманути, що наше серце лякливе і легко піддається зневоленню.

         «Як хочеш увійти в життя, додержуй заповідей». Наше життя є життям Божим. Має проявлятися в любові. Адже саме любов, більш ніж будь-яке слово, є діленням з іншими тим, що маємо, і тим, ким ми є. Любов Отця ми переживаємо в любові до братів і сестер на виконання Закону.

         «Якщо хочеш бути досконалим…піди, продай, що маєш, дай бідним, і будеш мати скарб на небі». Досконалість, про яку говорить Ісус, це не порада, а необхідний перехід до буття справжньою Божою дитиною (пор. Мт 5, 48). Треба віддалити від себе все те, що віддаляє нас від Бога життя. Тільки тоді наше серце буде там, де наш скарб.

         «Потім приходь і йди за Мною». Хто стає братом або сестрою, приходить до Сина і йде за Ним. Давання з себе братам і сестрам та наслідування Господа це досконале впровадження у власне життя заповіді любові до Бога і ближнього.