12 вересня (довільний спомин)

Чим віра відрізняється від марновірства, ворожбитства та всього іншого, що не є вірою? Насамперед тим, що вона є чимось живим, невидимою живою реальністю, і в ній ніщо не працює саме по собі, як магія, коли вимовляєш формулу. Неправильна формула у магічному світі не дає потрібного результату.

Що це має до спомину імені Марії? А те, що від імен, які були насправді що у Богородиці Діви, що у нашого Спасителя, що в апостолів… залишилося кілька опорних звуків, і не більше. Маттайя ще більше подібне до Матея, а ось, наприклад, Єгошуа навряд чи схоже на «Ісус», а Єгосеху – на Йосифа. Як насправді звали Марію? Міріам, Маріамна?

Але, вимовляючи Її ім’я, віруючі люди прекрасно знають, до кого саме вони звертаються. А сама Вона називала себе, наприклад, Непорочним Зачаттям (у Лурдських явленнях). Святий Максиміліан Марія Кольбе називав Її «іконою Святого Духа», і своїм братам у Непокалянові залишив Її ім’я як знак привітання.

За традицією, яка походить від св.Єроніма, ім’я Марії перекладається як «Пані». Для християн Вона і справді Пані, й тим більше для католиків, які визнають Її володарство обік Сина як Цариці неба і землі. Чимало богословів відрізняють істинну побожність від різних «прелестей» та облуд за тією ознакою, чи є в цій побожності належне місце для Марії. Якщо там тільки загальне говоріння про Святого Духа, припустімо, то це вже підстава для обережного підходу до такого явища. Теологічне обґрунтування виразне: у Марії Церква розпізнає ту, яка «розчавить голову змія», і хто Її уникає – той напевно чогось боїться. А духів потрібно вміти розрізняти, це ще апостол Йоан радив (1Йн 4,1).

Уперше в літургії Ім’я Богородиці стали вшановувати в Іспанії, в дієцезії Куенка, 1513 року. Дієцезія дістала від Апостольської Столиці офіційний дозвіл на відзначення свята Імені Матері Спасителя. Встановлення свята для всієї Церкви здійснив папа Інокентій ХІ після того, як у битві з турками 12 вересня 1683 року польський король Ян ІІІ Собєський написав до папи: «Прийшли, побачили. Бог переміг». Король звелів своїм військам іти в бій зі знаменами, на яких було написане ім’я Марії…

До початку ХХ століття це свято відзначалося в неділю після свята Народження Діви Марії, а папа Пій Х переніс його 1911 року на 12 вересня. В нинішньому церковному календарі це вже не свято, а тільки спомин. Певно, християни давно не ставали ні до якого бою з цим ім’ям на вустах, аби осягнути перемогу над ворогами віри – або над власною невірою, принаймні.

Ті, хто йшов з Її ім’ям у різні справи та битви, завойовували Небо. Згадаймо: всі дев’ятеро дітей сім’ї Мартен першим ім’ям мали «Марія». А нині маємо і св.Терезу з Лізьє, і блаженних Луї Мартена і Зелі Герен – її батьків, і п’ятьох доньок-монахинь цієї родини.

Між іншим, теологічно неважливий, але історично цікавий момент: Куенка адміністративно входить до «землі» (автономного товариства) Кастілія – Ла Манча. Можливо, сьогоднішні захисники й шанувальники імені Марії де в чому подібні до дон-Кіхота, але у рицарстві та внутрішньому благородстві їм не відмовиш. З ім’ям Марії ідуть на своє служіння та молитви члени Легіону Марії, з Нею вершать своє справи члени Рицарства Непорочної, з Її ім’ям учасники руху Духовного всиновлення ненароджених приймають під свій молитовний захист дітей, яким загрожує аборт…

А кожен католик вітає Її щодня словами самого ангела: «Радуйся, Маріє, благодаті повна!»

Вітраж із храму Пресвятого Імені Марії у Кракові-Раковіцах.