Роздуми над Словом Божим на понеділок XXVII звичайного тижня, рік ІІ

Чоловік йшов із Єрусалима до Єрихона.

Єрусалим і географічно, і духовно — найвища точка в Ізраїлі, Єрихон — навпаки, він розташований нижче рівня моря. Відповідно, цей чоловік ішов униз, спускався, «падав». Єрусалим — це місто Божої слави, там знаходився храм Господній. Єрихон у перекладі означає «місто місяця».У єврейських уявленнях місяць належав дияволові, тому репутація цього міста була відповідною. Отже, наш герой ішов від Божої слави до володінь Сатани, впадав у гріх. 

Тому недивно, що на цій дорозі на нього напали розбійники, демони. Коли ми ідемо дорогою гріха — будемо биті, аж до смерті. 

Про левіта і священика сказано, що вони ішли тією ж дорогою, тобто від Єрусалима до Єрихона, а тому нічого дивного, що вони не допомогли подорожньому, який спливав кров’ю. Коли ми ідемо дорогою гріха, наші серця черствіють, ми неспроможні відчути біль іншого, нездатні йому допомогти.

Про самарянина сказано, що він проходив. Не вказано напрямку його руху. Може, він ішов до Єрусалима, а може, до Єрихона; але змилосердився.

Для юдеїв самаряни були найгіршими ворогами, так само як юдеї для самарян. Тому ця допомога була просто неймовірним Божим чудом. Христова любов здатна вилікувати найглибші рани у взаємовідносинах, також і в народів.  

Далі говориться, що самарянин «перев’язав його рани, поливши на них олії та вина». Якщо взяти до уваги, що вино використовувалося, як антисептик, а олією пом’якшувалися синці та забої, то послідовність, яку вказує євангеліст, неправильна з погляду медицини. Спершу треба обробити рани вином, а потім пом’якшити їх олією. Не так чинить наш Господь, добрий самарянин. Коли Він зустрічає людину, поранену гріхом, то спочатку дає олію своєї любові, милості, а лише потім — вино очищення. Тому не біймося приходити до Бога.

Постоялий двір — Церква, де всі ми, поранені гріхом подорожні, які також прямували від Єрусалима до Єрихона, були поранені, знайдені Христом-Самарянином і доправлені туди. Постоялий двір приймає всіх, аби лиш заплатили. У нашому випадку платня у два динарії означала дві головні Божі заповіді: любові до Бога і ближнього. Ми маємо заплатити тільки любов’ю, нічого більшого цей постоялий двір від нас не чекає. Але оскільки ми побиті й пограбовані, не маємо нічого, то все оплачує Ісус.

Ми здатні бути в Церкві силою не нашої любові, але — Його.