Настоятель Римо-католицької парафії св. Валентина в м.Калуш
Оголошення
Святий Іван Павло II, Кароль Юзеф Войтила (1920–2005) — 264 Папа Римський. Останні слова Івана Павла ІІ.: " Не бійтеся! Це час сприятливий, час надії та відваги". "Дозвольте мені вирушити до дому батька".
Шановні відвідувачі,просимо реєструватися на сайті.Зареєстровані користувачі мають доступ до всіх сторінок сайту. УВАГА!!!"Радіо Марія" можна слухати на сторінці "Радіо Ватикан"
Міні-чат
Головна » 2013»Червень»19 » Промова Папи Франциска на загальній аудієнції 19.06.2013р. (повний текст)
20:57
Промова Папи Франциска на загальній аудієнції 19.06.2013р. (повний текст)
Дорогі брати і сестри, доброго дня! Сьогодні я хочу зосередитись на ще одному виразі, яким Другий Ватиканський Собор охарактеризовує природу Церкви: тіло, – Собор каже, що Церква є Тілом Христовим (пор. Lumen Gentium, 7).
Хочу розпочати з тексту в Діяннях апостолів, який ми добре знаємо: навернення Саула, якого потім зватимуть Павло, одного із найбільших євангелізаторів (пор. ДІ. 9,4-5). Саул переслідував християн, однак на шляху до міста Дамаск його раптово огортає світло, він падає на землю і чує голос, що промовляє до нього: «Сауле, Сауле, чого ти мене переслідуєш?» Він запитує: «Хто ти, Господи?», і голос відповідає: «Я – Ісус, котрого ти переслідуєш» (р.3-5). Цей досвід Св. Павла показує нам наскільки глибоким є зв’язок між нами, християнами, і Самим Христом. Коли Ісус вознісся на небеса, Він не залишив нас сиротами, але даром Святого Духа наша єдність з Ним стала навіть міцнішою. Другий Ватиканський Собор каже, що Ісус, «передаючи Свого Духа, Христос зробив Своїх братів, скликаних з усіх народів, містичними членами Його власного Тіла» (Догматична Конституція «Lumen Gentium», 7).
Образ тіла допомагає нам зрозуміти цей глибокий зв’язок між Церквою і Христом, який св. Павло особливо описує в Першому посланні до Коринтян (пор. гл.12). По-перше, тіло звертає нашу увагу на живу реальність. Церква не є благодійною, культурною чи політичною організацією, але живим тілом, яке ходить і діє впродовж історії. І це тіло має голову, Ісуса, Який очолює її, живить і підтримує. Цей пункт мені б хотілося підкреслити: якщо відокремити голову від решти тіла, людина не може жити. Точно так само в Церкві: ми повинні залишатися пов’язаними якомога тісніше з Ісусом. Але не тільки це: подібно до того, як для тіла важливо, щоб у ньому текла життєва лімфа, точно так само ми повинні дати Ісусові діяти в нас, щоб Його слово направляло нас, щоб Його євхаристійна присутність живила нас, щоб Його любов давала нам сил любити ближнього. І це завжди, завжди, завжди! Дорогі брати і сестри, залишаймося з’єднаними з Христом, довіряймо Йому скеровувати наше життя у відповідності з Євангелієм, живлячись щоденною молитвою, слухаючи Слово Боже, беручи участь у Таїнствах.
І тут я підходжу до другого аспекту Церкви як Тіла Христового. Св. Павло стверджує, що, подібно до того, як члени людського тіла, хоч їх багато і вони різні, складають єдине тіло, так само всі ми були хрещені одним Духом в одне тіло (пор. 1Кор. 12,12-13). Тому в Церкві є різноманітність, відмінність завдань і функцій; немає плоскої одноманітності, але багатство дарів, які розподіляє Святий Дух. І при цьому є сопричастя і єдність: всі спілкуються один з одним і всі беруть участь у формуванні єдиного живого тіла, глибоко пов’язаного з Христом. Добре пам’ятаймо про це: бути частиною Церкви означає бути з’єднаними з Христом і отримувати від Нього божественне життя, яка дає нам жити як християнам, тобто залишатися об’єднаними з Папою і єпископами, які є знаряддями єдності та сопричастя; а також означає вчитися долати особисті інтереси і розбрат, краще розуміти один одного, погоджувати відмінності і багатства кожного; одним словом, більше любити Бога і людей, які поруч з нами, в сім’ї, на парафії, в спільнотах. Для того, щоб жити, тіло і члени повинні бути з’єднані! Єдність має бути вищою від конфліктів, завжди. Конфлікти, якщо їх не вирішувати правильно, відділяють нас один від одного, відділяють нас від Бога. Конфлікт може допомогти нам зростати, але він може і розділити нас. Не йдімо шляхом чвар, боротьби між нами, ні! Всі єдині, всі разом з нашими розходженнями, але разом, єдині, – ось шлях Ісуса! Єдність понад конфлікти, єдність – це благодать, яку ми повинні просити у Господа, щоб Він звільнив нас від спокус чвар, боротьби між нами, егоїзму, від лихослів’я. Скільки зла заподіює лихослів’я: скільки зла, чи не так? Тому не пліткуймо про інших, ніколи.
Скільки шкоди завдають Церкві поділи серед християн, приналежність до якоїсь частини, вузькі інтереси! Поділи між нами, але також поділи між спільнотами: євангельські християни, православні, католики … але чому вони розділені? Ми повинні намагатися нести єдність. Розкажу вам дещо. Сьогодні, перед тим, як вийти з дому, я провів десь сорок хвилин, півгодини з євангельським пастором, і ми молилися разом, шукаючи єдності. Ми повинні молитися між собою, католиками, а також з іншими християнами, молитися, щоб Господь дав нам єдність: єдність між нами! Але як можна досягти єдності серед християн, якщо ми нездатні досягти її між нами, католиками, досягти її в сім’ї – скільки сімей ведуть свої війни і розділяються? Шукайте єдності: саме єдність творить Церкву, і вона виходить від Ісуса Христа. Він посилає нам Святого Духа, щоб створити єдність.
Дорогі брати і сестри, попросімо Бога: «Допоможи нам бути членами Тіла Церкви, все глибше з’єднаними з Христом; допоможи нам не змушувати страждати Тіло Церкви нашими конфліктами, розбратами, нашим егоїзмом; допоможи нам бути живими членами, пов’язаними один з одним єдиною силою , – силою любові, яку Святий Дух виливає в наші серця (пор. Рим. 5,5).
