Настоятель Римо-католицької парафії св. Валентина в м.Калуш
Оголошення
Святий Іван Павло II, Кароль Юзеф Войтила (1920–2005) — 264 Папа Римський. Останні слова Івана Павла ІІ.: " Не бійтеся! Це час сприятливий, час надії та відваги". "Дозвольте мені вирушити до дому батька".
Шановні відвідувачі,просимо реєструватися на сайті.Зареєстровані користувачі мають доступ до всіх сторінок сайту. УВАГА!!!"Радіо Марія" можна слухати на сторінці "Радіо Ватикан"
Міні-чат
Головна » 2013»Квітень»4 » Промова Папи Франциска на загальній аудієнції 3.04.2013р .(повний текст)
18:28
Промова Папи Франциска на загальній аудієнції 3.04.2013р .(повний текст)
Дорогі брати і сестри,
Сьогодні ми повертаємося до катехиз, присвячених Року Віри. У «Символі віри» ми повторюємо таку фразу: «Воскрес у третій день, згідно з Писанням». Саме цю подію ми святкуємо: Воскресіння Ісуса, центр християнського послання, яке лунало від початку і постійно передавалося, щоб дійти до нас сьогодні. Святий Павло пише до християн у Коринті: «Я бо вам передав найперше те, що й сам прийняв був: що Христос умер за наші гріхи згідно з Писанням; що був похований, що воскрес третього дня за Писанням; що з’явився Кифі, потім Дванадцятьом» (1 Кор. 15,3-5). Це коротке визнання віри проголошує Пасхальну Таємницю, разом із першим об’явленням Воскреслого Христа Петрові і Дванадцятьом: Смерть і Воскресіння Ісуса є серцем нашої надії. Без цієї віри у Смерть і Воскресіння Ісуса, наша надія буде слабкою, ми навіть не матимемо надії, Смерть і Воскресіння Ісуса є серцем нашої надії. Апостол каже: «А як Христос не воскрес, то марна віра ваша, – ви ще у гріхах ваших» (р. 17).
На жаль, часто існували спроби затемнити віру у Воскресіння Ісуса і сумніви закралися навіть серед віруючих. Цю віру можна було б назвати розмитою, а не міцною. Причиною цього є поверховість, часами байдужість, разом із тисячею інших речей, які вважаються важливішими від віри, або ж чисто горизонтальне бачення життя. Але власне Воскресіння дає нам найбільшу надію, бо відкриває наше життя і життя світу на вічне майбутнє Бога, на повноту щастя, на впевненість у тому, що зло, гріх і смерть можна подолати. І це приводить нас до того, щоб проживати щоденні реалії з більшою впевненістю, підходити до них з відвагою і зобов’язанням. Воскресіння Христа проливає нове світло на ці щоденні реалії. Воскресіння Христа є нашою силою!
Але як передавалася істина віри у Христове Воскресіння? У Новому Завіті є два види свідчення: частина подана у формі визнання віри, а саме синтетичних формул, які вказують на центр віри; інші, натомість, є у формі розповіді про подію Воскресіння і пов’язаних з нею фактів. Форму визнання віри, наприклад, ми щойно почули, чи із Послання до римлян, де Павло пише: «Бо коли ти твоїми устами визнаватимеш Господа Ісуса і віруватимеш у твоїм серці, що Бог воскресив його з мертвих, то спасешся» (10,9). Від ранніх днів Церкви, віра у Таємницю Смерті і Воскресіння Ісуса збереглась непохитною і чіткою.
Однак сьогодні я хотів би роздумати над другим типом свідчення, у формі розповіді, яку знаходимо у Євангелії. Перш за все, ми бачимо, що першими свідками цієї події стали жінки. На світанку вони йдуть до гробу, щоб намастити тіло Ісуса і знаходять перший знак: порожній гріб (Мк. 16,1). Після цього слідує зустріч із Божим Посланцем, котрий звіщає: Ісуса з Назарету, Котрого розіп’яли, тут немає, Він воскрес (пор. рр. 5-6). Жінками керувала любов, і вони знали як прийняти це звіщення з вірою: вони повірили і одразу передали цю звістку, не зберігаючи її лише для себе. Вони не могли стримати радості від того, що дізнались, що Ісус живий, надія переповнювала їх серця. Так має бути і в нашому житті. Спробуймо відчувати радість від того, що ми є християнами! Ми віримо у Воскреслого, Котрий подолав зло і смерть! Маймо також сміливість «вийти назовні», щоб нести цю радість і світло в усі куточки нашого життя! Воскресіння Христа є нашою найбільшою впевненістю, це – наш найцінніший скарб! Як ми можемо не ділитись цим скарбом, цією прекрасною впевненістю з іншими! Він не є призначений лише для нас, його слід передавати, ділитися з іншими цим свідченням!
Інша річ. У визнанні віри в Новому Завіті лише чоловіки згадуються як свідки Воскресіння, Апостоли, але не жінки. Причиною цього є те, що відповідно до Юдейського Закону тих часів, жінки і діти не вважалися надійними, достовірними свідками. Однак у Євангеліях жінки мають основну, фундаментальну роль. Тут ми можемо бачити аргумент на користь історичності Воскресіння: якби він був вигаданий, у контексті тих часів його б не пов’язували із свідченням жінок. Навпаки, євангелисти просто розповідають про те, що трапилося: жінки стали першими свідками. Це показує нам, що Бог не обирає відповідно до людських критеріїв: першими свідками народження Ісуса були пастухи, прості і покірні люди, першими свідками Воскресіння є жінки. Це чудово, і це – місія жінок і матерів, яка полягає у тому, щоб свідчити своїм дітям і внукам, що Христос Воскрес! Матері, несіть це свідчення! Для Бога важливими є наші серця, чи ми відкриті на Нього, чи ми схожі на дітей, сповнених довіри. Але це також приводить нас до роздумів над тим, як у Церкві і на шляху віри жінки мали і надалі виконують особливу роль, яка полягає в тому, щоб відкривати двері для Господа, слідувати за Ним і передавати Його обличчя, оскільки очі віри завжди потребують простого і глибоко погляду любові. Апостолам і учням важче повірити у Воскресіння Христа, але не жінкам! Петро біжить до гробу, але зупиняється перед порожнім гробом; Тома потребує доторкнутися своїми руками до ран на тілі Ісуса. На нашому шляху віри важливо знати і відчувати, що Бог любить нас, не бійтеся любити: віра визнається устами і серцем, словом і любов’ю.
Після об’явлення жінкам відбуваються наступні, Ісус стає присутнім у новий спосіб: Він Розіп’ятий, але Його тіло прославлене; Він не повернувся до земного життя, але до нових умов. Спочатку вони не впізнали Його, і лише через Його слова і діла відкрилися їх очі: зустріч із Воскреслим Господом перемінює, дає вірі нових сил, непохитну основу. Воскреслий Христос багатьма знаками об’являє Себе також і нам: Святе Письмо, Євхаристія, інші Таїнства, милосердя – ці жести любові приносять промінь Воскреслого.
Дозвольмо, щоб нас просвітлювало Воскресіння Христа, щоб нас перемінювала Його сила, щоб через нас знаки смерті уступили шлях для знаків життя у світі! Я бачу, що на Площі є багато молоді! Молоді хлопці та дівчата, до вас я скеровую слова, щоб ви несли цю впевненість, що Господь Живий і супроводжує нас на нашому життєвому шляху! Несіть цю надію, будьте вкорінені в цій надії, надії, яка йде з Небес! Вкорінюйтесь і несіть цю надію! Ваше свідчення Христа несе надію цьому світові, стомленому війнами і гріхами! Вперед, молоде!
