Настоятель Римо-католицької парафії св. Валентина в м.Калуш
Оголошення
Святий Іван Павло II, Кароль Юзеф Войтила (1920–2005) — 264 Папа Римський. Останні слова Івана Павла ІІ.: " Не бійтеся! Це час сприятливий, час надії та відваги". "Дозвольте мені вирушити до дому батька".
Шановні відвідувачі,просимо реєструватися на сайті.Зареєстровані користувачі мають доступ до всіх сторінок сайту. УВАГА!!!"Радіо Марія" можна слухати на сторінці "Радіо Ватикан"
Міні-чат
Головна » 2013 » Червень » 16 » Проповідь Папи Франциска на Службі Божій з нагоди Дня «Evangelium Vitae» (16.06.2013). Повний текст
19:46
Проповідь Папи Франциска на Службі Божій з нагоди Дня «Evangelium Vitae» (16.06.2013). Повний текст
Дорогі брати і сестри, Сьогоднішня урочистість має дуже гарне ім’я: «Evangelium Vitae» – Євангеліє Життя. У цій Євхаристії, у Році Віри, подякуймо Господу за дар життя у всіх його проявах, і водночас проголошуймо Євангеліє Життя.
На основі слова Божого, яке ми щойно чули, я хотів би запропонувати вам три прості точки для роздумів над нашою вірою: перша – Біблія об’являє нам Живого Бога, Бога, Котрий є життям і джерелом життя; друга – Ісус Христос дарує життя, а Святий Дух підтримує нас у життя; і третя – слідування Божим шляхом веде до життя, а слідування за ідолами веде до смерті.
1. Перше читання, з другої книги Самуїла, розповідає нам про життя і смерть. Цар Давид хоче приховати акт перелюбу, який він вчинив з жінкою Урії хеттита, воїна з його війська. Для цього він дає наказ, щоб Урію поставили в перших рядах і щоб він таким чином він був вбитий в бою. Біблія показує нам людську драму у всій її реальності: добро і зло, пристрасть, гріх і його наслідки. Коли ми хочемо самоствердження, коли нас огортає егоїзм і ми прагнемо поставити себе на місце Бога, то в кінцевому підсумку породжуємо смерть. Перелюб царя Давида є ще одним прикладом цього. Егоїзм призводить до брехні, оскільки ми намагаємося обманути самих себе і тих, хто нас оточує. Але Бога неможливо обманути. Ми чули як пророк каже до Давида: «Чому ти вчинив те, що є злом у очах Господа?» (пор. 2 Сам. 12,9). Царя змушують поглянути на його смертні діла; він усвідомлює їх і благає про прощення: «Згрішив я проти Господа!» (р. 13). Тоді Бог милосердя, Котрий прагне життя, прощає Давидові, і повертає його до життя. Пророк каже йому: «Господь прощає тобі гріх твій: ти не вмреш».
Яким ми бачимо образ Бога? Можливо, Він видається нам суворим суддею, тим, хто обмежує нашу свободу і той спосіб життя, яким ми живемо. Проте Святе Письмо усюди каже нам, що Бог є Живий, Той, Хто дає життя і вказує шлях до повноти життя. Мені на думку спадає початок Книги Буття: Бог створює людину з земного пороху; Він вдихає в його ніздрі подих життя, і чоловік стає живим створінням (пор. Бут. 2,7). Бог є джерелом життя; завдяки Його подиху людина отримує життя. Божий подих підтримує усю подорож нашого життя на землі. Я також пригадую покликання Мойсея, коли Бог говорить, що Він є Богом Авраама, Богом Ісаака і Богом Якова, Богом живих. Коли Він відправляє Мойсея до фараона, щоб відпустив Його народ, то об’являє своє ім’я: «Я той, хто є», Бог, Котрий входить в нашу історію, звільняє нас від рабства та смерті і дає життя своєму народові тому, що є Живим. Згадаймо і про дар Десяти Заповідей: шлях, який Бог вказує нам в напрямку життя, яке є воістину вільним і сповненим. Заповіді не є списком заборон, але великим «Так!»: так Богові, Любові, життю. Дорогі друзі, наше життя сповнюється лише в Бозі. Він є Живим!
2. Сьогоднішнє Євангеліє приносить ще один крок вперед. Ісус дозволяє жінці, котра була грішницею, підійти до Нього під час трапези в домі фарисея, шокуючи усіх присутніх. Він не лише дозволяє їй підійти, але й прощає їй гріхи, кажучи: «Прощаються її гріхи численні, бо багато полюбила. Кому ж мало прощається, той мало любить» (Лк. 7,47). Ісус є втіленням Живого Бога, Котрий приносить життя посеред смертних вчинків, гріха, егоїзму і егоцентризму. Ісус приймає, любить, піднімає, підбадьорює, прощає, відновлює здатність ходити, повертає життя. Впродовж Євангелій ми бачимо, як Ісус своїми словами і діями приносить перемінююче Боже життя. Таким був досвід жінки, яка помазала ноги Господа оливою: вона відчула, що її розуміють, люблять і відповіла жестом любові – дозволила, щоб її торкнулось Боже милосердя, вона отримала прощення і розпочала нове життя.
Таким був також і досвід апостола Павла, як ми чули в другому читанні: «А що живу тепер у тілі, то живу вірою в Божого Сина, який полюбив мене й видав себе за мене» (Гал. 2,20). Що це за життя? Це життя Бога. І хто дає нам це життя? Святий Дух, дар Воскреслого Христа. Дух веде нас у божественне життя, як істинних дітей Божих, як синів і дочок в єдинородному Синові, Ісусі Христі. Чи ми є відкриті на Святого Духа? Чи дозволяємо Йому вести нас? Християни є «духовними». Це не означає, що ми є людьми, які живуть «в хмарах», далеко від реального життя, наче у мареві. Ні! Християнин – це той, хто кожного дня думає і діє у відповідності до Божої волі; це той, хто дозволяє, щоб його/її життя провадив і живив Святий Дух, щоб воно було життям в повноті, життям, гідним правдивих синів і дочок. А це тягне за собою реалізм і плодючість. Ті, хто дозволяє, щоб їх провадив Святий Дух, є реалістами, вони знають як досліджувати і оцінювати реальність. Вони також є плідними; їх життя породжує інше життя навколо них.
3. Бог є Живим; Ісус приносить нам життя Бога; Святий Дух дає нам і утримує нас у нашому новому житті, як істинних синів і дочок Божих. Але дуже часто люди не обирають життя, вони не приймають «Євангеліє Життя», але дозволяють, щоб їх вели ідеології і шляхи думання, які блокують життя, які не шанують життя, бо їх диктує егоїзм, особиста вигода, прибуток, влада і задоволення, а не любов, турбота про добро інших. Це вічна мрія – хотіти збудувати місто людей без Бона, без Божого життя і любові – нова Вавилонська вежа. Ця ідея полягає в тому, що відкидаючи Бога, послання Христа, Євангеліє Життя, якимось чином приведе до свободи, до цілковитого сповнення людини. В результаті, Живого Бога заміняють швидкоплинні людські ідоли, які пропонують сп’яніння від променя свободи, але в кінці приносять нові форми рабства і смерті. Мудрість псалмоспівця говорить: «Заповіді Господні – досконалі: вони відживлюють душу. Закон Господній – вірний: він просвітлює очі» (Пс. 19,8).
Дорогі брати і сестри, погляньмо на Бога, як на Бога Життя, погляньмо на Його закон, на послання Євангелія, як на шлях до свободи і життя. Живий Бог робить нас вільними! Скажімо «так» любові, а не егоїзму. Скажімо «так» життю, а не смерті. Скажімо «так» свободі, а не поневоленню багатьох ідолів сучасності. Одним словом, скажімо «так» Богові, Котрий є любов, життя і свобода, і Котрий ніколи не розчаровує (пор. 1 Ів. 4,8; Ів. 11,2; Ів. 8,32). Лише віра в Живого Бога спасає нас: в Бога, Котрий в Ісусі Христі дав нам Своє життя, а даром Святого Духа дав нам змогу жити як правдиві сини і дочки Божі. Ця віра приносить нам свободу і щастя. Просімо Марію, Матір Життя, допомогти нам прийняти і постійно свідчити «Євангеліє Життя».
