18 листопада (довільний спомин)

Окрім осібного свята на честь річниці освячення Латеранської базиліки, у літургійному календарі Католицької Церкви існують спомини інших важливих річниць освячення: базиліки Пресвятої Діви Марії і сьогоднішній спомин.

На світі існує досить багато базилік, яким Апостольська Столиці надала титул «менших», і всього чотири «великих»: Латеранська, Петра, Павла і Діви Марії. Відповідно, річниці освячення місцевих базилік містяться у календарях помісних Церков, а ці дати згадує ціла Вселенська Церква. Бо перелічені храми є особливими для християнства.

Урочистість Петра і Павла поєднала разом цих двох апостолів, таких несхожих у своєму проповідуванні. Також і їхні базиліки відзначають своє освячення спільно, попри різність у розташуванні та історичних долях.

На Ватиканському пагорбі св.Петро зазнав мученицької смерті. Тоді це місце в Римі було заселене євреями, тож тіло Апостола поклали у катакомбах св.Калікста. Згодом же його перенесли назад на Ватикан. Імператор Константин Великий збудував у 324-326 роках храм на місці колишнього цирку Нерона – місці загибелі багатьох християнських мучеників. Дослідження, проведені у 1940-1949 та 1953-1967 роках, підтвердили, що у цій базиліці справді перебувають мощі Апостола Петра.

Храм, збудований Константином, не раз зазнавав руйнувань і відновлень, аж доки папа Миколай V не вирішив поставити на цьому місці величну споруду. До будівництва забралися 1506 року. Проект будови належав Росселіно; втілював його Браманті, потім ще шерег митців включно з Мікеланджело і Берніні. Будівництво завершилося аж 1626 року, коли базиліку урочисто консекрував папа Урбан VIII. Будівля має 211 м у довжину, висота купола сягає 120 м, всередині може вміститися кілька тисяч осіб, і ще кількадесят тисяч – на великій площі перед базилікою. В апсиді храму стоїть «кафедра» – за переказами, те саме єпископське крісло, на якому сидів Апостол Петро. Так що вислів «кафедра св.Петра» у цьому разі має і переносне, і суто буквальне значення.

А св.Павла поховали обік Остійської дороги, там, де сьогодні стоїть базиліка Павла-за-мурами. Храм на місці поховання св.Павла звелів поставити той-таки імператор Константин, і консекрацію звершив папа Сильвестр у IV ст. З плином часу при цьому храмі виник бенедиктинський монастир, який діє там і досі. Оскільки базиліка, як видно з назви, збудована за колишніми міськими мурами, то розвалювали і палили її раз за разом. Остання велика пожежа 1823 року дуже сильно знищила будівлю, після чого її було вирішено відновити пишно і велично. До цього доклали старань папи Григорій XVI і Пій ІХ, який і освятив відновлений храм 1854 року. Цей само папа встановив і день літургійного спомину освячення обох базилік.

Базиліка св.Павла – 131 м. завдовжки, 65 м. завширшки і 30 м. заввишки. Її стеля, з позолотою і розписами, є неймовірним твором мистецтва. У храмі збереглася Дарохранительниця 1285 року і мозаїка 1220 року. Найвиразнішою рисою цієї базиліки є стрічка з медальйонами, що йде попід стелею. На медальйонах – портрети всіх пап римських, починаючи зі св.Петра, і ця стрічка ще не заповнена до кінця. Вона є немовби відображенням того, що храм, як і його оформлення, – не просто будівля і твір мистецтва, а жива Церква, чия історія невпинно продовжується.