Роздуми над Словом Божим на 27 грудня
Бігли вони обидва… Двоє апостолів, одні з перших покликаних, присутні при найважливіших подіях: воскресінні дочки Яїра, Преображенні; найближчі на Тайній вечері і в Гетсиманському саду… однак наскільки вони різні.
«Ти є Петро — Скеля — і на тобі збудую свою Церкву…» Петро не проти. Він справді має лідерські якості; але чогось йому бракує. Під час його навчання у школі Ісуса Христа маємо, з одного боку, гарні відповіді — «Господи до кого ж підемо — Ти маєш слова життя вічного»; або «Ти є Месія, Син Божий»; були і менш вдалі, як на горі Преображення: «Господи, поставмо три намети…» — ніби нема вже більш нічого до роботи; а бували й відверто невдалі, як тоді, коли Ісус заповідає свою близьку муку: «Ніколи це не прийде на тебе!», і відповідь Ісуса: «Відійди від мене, сатано, бо не думаєш про Боже лише про людське…». Або драматичний діалог під час Тайної вечері: «Петре, молився Я щоб твоя віра витримала». — «Коли б навіть усі Тебе залишили — я піду до кінця…» — «Перш ніж півень заспіває, ти відречешся від Мене». Навіть після Воскресіння Ісуса, коли, щоб загладити вину Петра, Ісус тричі запитував його: «Симоне Йонин! Чи любиш Мене?» — Петро заледве за третім разом зі смутком усвідомив, що ці питання Ісус ставить у контексті недавньої зради. Однак для Ісуса любов Петра є, мабуть, найважливіша, і з огляду на неї Господь таки довіряє Петрові свою Церкву: «Паси Мої вівці!»
Святий Йоан, якого вшановуємо сьогодні, переважно мовчить, і все, що ми знаємо про нього, — це те, що він був улюбленим учнем. І, мабуть, у відповідь уже від самого початку Йоан мав міцну любов до свого Вчителя. І власне ця любов завела Його найдалі. Те, що обіцяв Петро, — Йоан виконав: коли всі апостоли залишили Ісуса, він пішов з Ним аж під хрест.
У школі Ісуса Христа є багато учнів, із різними плюсами й мінусами, але безумовно найкращими є ті, які Його насправді люблять.
|
