Роздуми над Словом Божим на Велику п'ятницю

Варавва був небезпечним злочинцем, та Пилат, під крики натовпу, звільняє його, а замість нього посилає на хрест Ісуса. Більше про Варавву ми нічого не знаємо. Майже не викликає сумнівів, що його звільнили відразу ж, і він змішався з натовпом. Не буде чимось неймовірним уявити, що він подався з усіма на Голгофу, щоб бути присутнім при страті. Там він бачить двох розбійників, яких, можливо, навіть упізнає. А ось третій – зовсім не подібний до них. Що думає і що переживає Варавва, дивлячись на агонію того, хто прийняв смерть замість нього? Ми не знаємо; все залежить від того, скільки людяності залишилось у серці Варавви.

         А що ми переживаємо, слухаючи сьогодні оповідання про Страсті Христові? По  суті, усі ми в тій само ситуації, що Варавва. Ні, звичайно, не всі ми розбійники і вбивці. Та всі ми грішники, усі мали б відповідати перед судом справедливого Бога, на всіх чекала б заслужена кара. Але цю кару добровільно бере на себе наш Спаситель. За нас, за мене, Він іде на хрест.

         Не можна нині пройти з байдужістю біля Ісусового хреста, так, ніби це мене не стосується. Навпаки: підійдімо ближче на Голгофу, до хреста посередині. Той, хто на ньому висить, помирає за нас. Він вартий нашої вдячності й любові.