Роздуми над Словом Божим на вівторок VI Великоднього тижня

Святий Лука у Діяннях Апостолів розповідає про чудо звільнення від злого духа: «Велю тобі ім’ям Ісуса Христа вийти з неї!» (Діян 16, 18). Дівчину звільнено від злого, але Павло і Сила, після попереднього бичування, потрапляють до в’язниці. Під час нічної молитви вони, своєю чергою, дістають звільнення і приводять сторожа в’язниці та його сім’ю до Христа. Одержима дівчина кричала: «Ці люди — слуги Всевишнього Бога, які звіщають вам путь спасіння!» (Діян 16, 17). Вражений сторож запитує: «Панове, що мені слід робити, щоб спастися? Ті відповіли: Віруй у Господа Ісуса, і спасешся ти і дім твій» (Діян 16, 30‑31).

Господь Ісус доводить необхідність своєї смерті у такий несподіваний спосіб: «Ліпше для вас, щоб я відійшов. Бо коли не відійду, Утішитель до нас не зійде. Якщо ж відійду — пришлю його до вас» (Йн 16, 7). Страшна смерть Ісуса необхідна нам, аби ми могли отримати Святого Духа. Він приходить, аби переконати світ — тобто кожного з нас — в існуванні гріха невіри, слабкої віри, скептицизму, недовіряння (пор. Йн 16, 9). Він переконує у справедливості — хоч би й видавалося, що несправедливість долає Ісуса, перемагає Бога, однак святість Ісуса сильніша від цілого світу (пор. Йн 16, 10). Дух Правди переконує щодо суду, бо сатана і всі його співпрацівники вкинуті «до вогняного озера з палаючою сіркою» (пор. Йн 16, 11; Одкр 19, 20; 20, 10. 14‑15). Бог не зносить зла і гріха.