Роздуми над Словом Божим на середу XXIV звичайного тижня, рік ІІ

Ісус критикує сучасників, порівнюючи їх із дітьми, непостійними у своїх емоціях: ані радість їм не приносить щастя, ані сльози — горя. Був Йоан Хреститель — аскет, невибагливий, радикальний, а його не приймають. Приходить Ісус, з іншою поведінкою, але і Його відкидають.

Ісус критикує не лише своїх сучасників, Його слово стосується і нас. Замість того, щоб прислухатися до суті слів, ми зосереджуємося на тому, хто говорить. Хоча той, хто говорить, це тільки рупор, посередник, який доносить волю Бога. Можемо знати того чи іншого священика, свого товариша по роботі, простого незнайомця, який закликає змінити моє життя, зачіпає мене за живе. А так хочеться, як діти з притчі, далі сидіти й критикувати того, хто говорить! Натомість треба встати і щось зробити — із собою, зі своїм життям.

Господи Боже, Ти посилаєш різних людей на шлях мого життя, щоб вони доносили Твою волю до мене. Допоможи мені вже сьогодні вслухатися в те, що мені казатимуть інші, не зважаючи на те, хто ці інші. Аби не втратити Твого слова, яке постійно заохочує до продовження шляху, згідно із Твоєю волею!