«Подружжя-християни можуть разом пройти шлях святості», – сказав Бенедикт XVI у своїй катехизі про св.Бригіду (Біргітту) Шведську. «В цієї святої жінки сьогоднішній світ має чого повчитися!»

Бригіда (1303-1373) народилася неподалік Уппсали, в побожній родині, близькій до королівської сім’ї. Заміж її віддали в 14 років, за 18-річного Ульфа Гунмарссона, якому Біргітта за 28 років подружнього життя народила восьмеро дітей, серед них – Карін (Катерину), яка стала святою. Хоча Бригіда мала об’явлення з раннього дитинства й мала бажання служити Богові, проте долю заміжжя прийняла. Чоловік їй трапився добрий; у їхньому домі так само, як у домі батьків Бригіди, було прийнято ходити в паломництва (особливо ж до улюбленого Сантьяго-де-Компостела), розвивалося молитовне життя.

Бригіда вміла добре провадити господарство – і, до речі, сама господарювала в чоловіковому маєтку, що було незвично для того часу: не сиділа «як пані», поки хтось провадитиме дім. Згодом її покликали до королівського двору, де вона певною мірою також «провадила» господарство, та й за королівським подружжям наглядала, бо Манфред ІІ був слабовольний, а Бланш – легковажна.

Видіння не полишали св. Бригіду і в заміжній час; зокрема, вона знала, що її чоловік, захворівши, не помре. Але пережита хвороба стала для них обох межею в стосунках: обоє вирішили прийняти чернецтво. Ульфа прийняли цистерціанці в Алвастрі, а Бригіда стала нарешті безпосередньо виконувати те, що отримувала у видіннях.

Одкровення, які вона отримувала, стосувалися найрізноманітніших сфер життя – від повеління митися (так, у ті часи особиста гігієна становила серйозну проблему) до умов миру поміж Англією та Францією. Вона також писала, з велінь Господніх, листи до Папи Римського, подібно до св. Катерини Сієнської. Їх в історії Церкви було тільки дві таких, хто зважувався звертатися д Пап із повчаннями та розпорядженнями, як потрібно діяти… Королю від неї також діставалося. Бригіда відмовилася підтримувати Магнуса ІІ в його хрестовому поході проти язичників Латвії та Естонії, називаючи це розбійницьким походом.

А ще св. Бригіда побудувала незвичний монастир, у якому мешкали і чоловіки, й жінки. Але так, що вони одне одного навіть не бачили. Крім 60 черниць, там у «чоловічому» відділенні жили 13 священиків (за числом апостолів плюс св. Павло), четверо дияконів і восьмеро канторів. Чоловіки були підпорядковані жінкам в усіх господарських справах, а жінки чоловікам – в усіх справах духовних. Її донька, згадана св. Катерина Вадстенська, стала там першою настоятелькою. Бригіда написала Устав, який, кажуть біографи, їй продиктував сам Спаситель. Усе товариство разом було назване Орденом Пресвятого Спасителя, в народі їх звали біргіттинцями. В наші часи залишилося тільки 12 біргіттинських монастирів.

Видіння св. Бригіда були записані в окрему книгу, яка дістала назву «Одкровень» і була знана по всій Європі. Чудеса та зцілення почалися ще в день похорону св. Бригіди, яка померла в Римі після численних паломництв Італією та Святою Землею. Її тіло перевезли у Вадстену, проголосили святою 1391 року, а потім у раку з її мощами поклали також і мощі її святої дочки, Катерини. На жаль, коли Швеція перейшла на протестантизм, загинуло багато храмів і реліквій, у тому числі й ці.

1 жовтня 1999 року Йоан Павло ІІ листом motu proprio проголосив св.Біргітту Шведську співпокровителькою Європи, разом зі св.Катериною Сієнською.

В іконографії зображається в темно-вишневому габіті з червоним вельоном та короною, на короні п’ять відзнак як символи п’яти ран Христових. Її атрибути: книга, перо, геральдичний лев, капелюх паломника, серце і хрест.