22 липня (свято)

Домініканці – Орден Проповідників – обрали Марію Магдалину покровителькою Ордену. Вона – «Апостол Апостолів», перша, кому було доручене завдання піти і сповістити учням, що Господь воскрес. Колишня традиція вважати однією людиною трьох Марій, згаданих у Євангеліях, переглянута під час літургійної реформи 1969 року. Не маючи точних вказівок та історичних свідчень, вірні не раз поєднували в один образ неназвану грішницю з Лк 7,37, яка обмивала сльозами ноги Ісуса, Марію, з якої Ісус «вигнав сім бісів» (Лк 8,2), і Марію – сестру Лазаря та Марти (Йн 11). Певною мірою це зрозуміло, оскільки логічно припустити, що колишню грішницю, яка навернулася, пізнавши Христа і будучи звільненою від злих духів, прийняло до себе гроно тих, хто слідував за Ним, і вона у своїй ревності звільненої та наверненої людини пішла за Ним під хрест і потім прийшла до гробу. Але східна традиція розділяє ці євангельські постаті, й остання літургійна реформа прийняла це до уваги. Цілком можливо, що Магдалина не мала ніякого стосунку до Марії з Вифанії, яка «вибрала кращу частку». Ці дві постаті мають нині два різні спомини в календарі. Проте співвідношення Марії Магдалини з неназваною грішницею, яка плакали в ногах Христа (воно походить від Папи Григорія І), знайшло своє відображення в мистецтві: Магдалину часто зображають саме в цьому образі, а в англійській мові навіть закріпилося слово «maudlin», яке означає «слізно жаліти, нестримно плакати». Можливо, через таке сприйняття ревної покути Магдалину певний час ототожнювали навіть із Марією Єгипетською (V ст.). Марія, звана Магдалиною, походила з рибальського поганського містечка Магдали, й це може бути важливою вказівкою. Виховання і традиції людей у містах язичницької культури відрізнялися від тих, що їх мали юдеї. «Свої», до яких прийшов Господь Ісус, були настільки переконані в правильності свого світосприйняття, що це стало подібним до поширеного сьогодні в деяких середовищах «обрядовірства»: тільки так правильно, як батюшка сказав, і навіть сам Син Божий не є вищим авторитетом. Про її життя не збереглося історичних даних, тільки легенди: наприклад, що вона послідувала за Дівою Богородицею в Ефес, або що дісталася нинішньої Франції і там померла, прославлена побожним життям. Віднайдення імовірних мощів Магдалини проголошувалося кілька разів. Згідно з деякими відомостями, її мощі спочивали в Ефесі, потім, під час нападів турків, їх перевезли до Константинополя. Захопивши його, хрестоносці забрали мощі св.Марії Магдалини у Францію, у Везелі. Нині найвідомішим у Європі місцем, пов’язаним з її ім’ям, є Сен-Бом, де в холодному вогкому гроті (за будь-якої погоди там завжди +12 всередині) знаходиться прекрасна статуя Марії Магдалини (на фото). Згідно з тамтешніми переказами, у Сен-Бомі вона провела 30 років як покутниця. 3 червня 2016 року обов’язковий спомин Марії Магдалини був піднесений до рангу свята. Магдалина є покровителькою жіночих чернечих орденів, каяників і тих, хто роздумує над своїм життям у пошуках істинного шляху; жінок, студентів, садівників, і дітей, які мають проблеми з ходінням.

Грот св.Марії Магдалини, Сен-Бом, Франція.
Джерело: CREDO