15 жовтня (обов’язковий спомин)

Свята Тереза Велика, Тереза Авільська, народилася 28 березня 1515 року, а померла в ніч з 4 на 15 жовтня 1582 року. Якщо ви не замислюючись прочитали першу фразу, то поверніться і перечитайте. Вочевидь цей біографічний казус не є головним у житті Терези Сепеда-й-Аюмада, але такі дрібнички дозволяють краще запам’ятовувати святих. Ніч смерті Терези Авільської припала на зміну юліанського календаря григоріанським, таким чином після 4 жовтня настало одразу 15-те. У певному сенсі це можна вважати символічним: Тереза реформувала не тільки свій Кармель, у якому була монахинею, а й стала помічницею св.Йоана від Хреста в його реформах, і взагалі багато в чому оновила дух Європи, «переводячи її на новий відлік часу». Вона мала двох сестер і дев’ятеро братів, з одним із яких у 7-річному віці ледь не втекла з дому «до країни маврів», аби там зазнати мученицької смерті. Це було смішно, – але Тереза змалечку прагнула особливого побожного життя, що потім і здійснила, коли виросла й зуміла свідомо відкинути недоліки дитячого розуміння святості. Вона бо прагнула мучеництва не з любові до Бога, а просто щоби таким чином швидше потрапити до раю і гарантовано отримати всі небесні нагороди. У 20 років вона вступила до Кармелю в рідному Авілі, але застала там незадовільне для себе життя: монахині приймали гостей, як вельможні дами, і провадили далекі від Євангелія бесіди. Прагнення реформи в душі Терези було наполегливим, тож нічого дивного, що вона підтримала св.Йоана від Хреста. Тим більше що обоє були містики: Тереза, яка тричі полишала Кармель через сильні хвороби, мало не померла, була зцілена (за її власним свідченням) св.Йосипом, – мала багаті містичні переживання та видіння. Саме завдяки їм вона зрозуміла, що волею Божою є освячення не тільки її самої, а й співсестер у Кармелі. У прагненні цього оновлення, виконання волі Бога, вона мала ще й підтримку своїх духовних керівників – св.Франциска Борджіа і св.Петра Алькантарського, який саме тоді займався реформою францисканців. Монастир в Авілі не вдалося закликати до належного суворого життя; Тереза вирішила заснувати новий Дім реформованого Кармелю окремо. Це викликало сильний скандал в Ордені, на Терезу скаржилися настоятелям, її перевели до Толедо за покарання. Проте св.Петро Алькантарський виклопотав у папи Пія IV breve з дозволом заснувати окрему гілку Кармелю, і 1567 року Тереза відкрила новий Дім у Медіна дель Кампо. Реформа стала розвиватися. Не все було безхмарно – попереду на обох реформаторів Кармелю чекали і нерозуміння з боку братів та сестер, і карні санкції, рукописами Терези займалася інквізиція тощо, – але зрештою справа рушила. Папа Григорій ХІІІ затвердив 1580 року нові Провінції – кармелітів і кармеліток босих. Між іншим, Тереза повернулася в Авільський монастир. Спершу на неї дивилися дуже насторожено. Але потім її лагідність стала переконливою для сестер. Зрештою Авільський Кармель прийняв реформу, і Тереза була там настоятелькою. Прославлення Терези відбулося досить швидко (беатифікована 1614 року і канонізована 1622-го). По собі залишила сильну писемну спадщину, глибоко духовну і містично багату. Папа Павло VI проголосив її 1970 року Вчителем Церкви, надаючи титул «містичного Вчителя». Зображається в коричневому хабіті кармелітки. Її атрибути: ангел, що прошиває її серце вогняною стрілою, книга і перо, голуб, хрест.
Джерело: CREDO