2 січня (обов’язковий спомин)

Святий Василій (329–379) народився в Малій Азії, у Кесареї Кападокійській, в родині заможній і дуже релігійній. Його сім’я є винятком в історії християнства: святими проголошені його бабця Мокрина, батьки – Василій та Емілія, брати – Григорій Нисський і Петро Севастійський, а також сестра – Мокрина Молодша. Батько св.Василія мав у Кесареї кафедру риторики, яку Василій прийняв 356 року, по його смерті. Тут також він хрестився, маючи 27 років. Глибоко пережив смерть брата, і в 357–359 роках відбув велику подорож осередками пустельницького та монашого життя на Сході: Єгипет, Палестина, Сирія, Месопотамія. Повернувшись, вирішив стати монахом: роздав майно вбогим і заснував пустельню в Неокесареї над річкою Іріс. Незабаром до нього приєднався св.Григорій із Назіанзу. Святий Василій – один із форматорів монашого життя як Сходу, так і Заходу християнства (він мав величезний вплив на св.Бенедикта Нурсійського). Ідеалом монастичного життя св.Василія є братерська спільнота, яка присвячується аскезі, медитації, а також служить Церкві, навчаючи людей віри (пізнавання таємниць Об’явлення і захист від єресей), як і душпастирською та харитативною діяльністю. Східне християнство вшановує його як одного з чотирьох великих Отців Церкви. Святий Григорій (329–389/390) народився поблизу Назіанзу. Під час чергового етапу навчання потрапив в Александрію (351–352), де митрополитом тоді був св.Афанасій Великий. Пасхальної ночі 352 року прийняв хрещення, маючи 22 роки. На подальше навчання подався в Афіни, де вчився разом зі св.Василієм Великим. Повернувшись, зайнявся управлінням родинним маєтком, а в урочистість Різдва Христового отримав священицькі свячення з рук свого батька, єпископа Назіанзу, і став допомагати йому в управлінні дієцезією. Після того, як владу в Константинополі обійняв Феодосій І Великий, св.Григорія було покликано на Константинопольського митрополита. Кесар урочисто ввів його в собор св.Софії. Від травня до липня 381 року в Константинополі тривав Собор, на якому головував єпископ Антіохії Мелетій, а по його несподіваній смерті – св.Григорій. На цьому Соборі митрополитам Константинополя, Александрії, Антіохії та Єрусалима було надано титули патріархів. Отже, св.Григорій став першим Патріархом Константинополя. Проте 382 року він зрікся цієї гідності, віддавши перевагу улюбленому життю в молитві та поетичній творчості. Обидва святі залишили пребагату писемну спадщину по собі. Святий Василій написав шерег догматично-аскетичних проповідей, 350 листів, а завдяки творові Asceticon став отцем і законодавцем східного монастицизму. З рукописної спадщини св.Григорія до нас дійшли 45 проповідей, 245 листів і аж 507 його поетичних творів. Григорій Богослов вважається одним із найбільших поетів Східної Церкви. Він оспівує таємниці віри, свої особисті переживання, містичні стани. День спомину об’єднав цих двох братів у вірі, так само як за життя вони були близькими друзями. В іконографії вони представлені як єпископи в понтифікальних ризах, що латинського, що візантійського обряду; св. Василія ще зображають як монаха в бенедиктинському куколі, пустельника. Його атрибути – череп, голуб над головою, книга, модель храму, палій, стило (паличка для писання). Атрибутом св.Григорія інколи виступає Люцифер під його ногами – символ подоланої єресі; а також ангел, книга Євангелія, палій.
Джерело: CREDO