7 грудня (обов’язковий спомин) 

Амвросій Медіоланський (бл.340–397) народився в Тревірі, за рік його родина перебралася до Рима, по завершенні освіти разом із братом подався до Сірмії (сучасні Мітровіце), де завдяки протекції губернатора – приятеля померлого батька він став намісником провінції Лігурія-Емілія, зі столицею в Медіолані (Мілані). Його життя є прикладом того, як людина, що добре пізнала погляди свого суспільства, свідомо змінює їх, вирісши. За часів дитинства і юності св.Амвросія до хрещення підходили з таким великим пієтетом, що повага до таїнства перероджувалася на відстороненість від нього. Отак сам святий ходив у «кандидатах на катехумена» чимало років, а таїнство хрещення прийняв незадовго до того, як став єпископом. Боротьбі з цим перекрученим розумінням поваги він присвятив чимало зусиль і часу. Маючи добру освіту і тверезий підхід до справ, Амвросій став прекрасним намісником керованої провінції, за три роки своєї діяльності впорядкувавши її організаційно та фінансово. Коли помер єпископ Мілана Авксентій, у тамтешній християнській спільноті вибухнули пристрасті: аріани хотіли мати єпископом свого ставленика, католики – свого. Амвросій подався на зібрання, аби втихомирити люд, і якась дитина крикнула: «Амвросія – на єпископа!» Це було визнано за «голос Божий». І хоч Амвросій пробував утекти, однак зрештою з цим вибором погодилися всі: імператор, вірні й він сам. Прийняв хрещення 30 листопада, а 7 грудня вже став єпископом. З нагоди прибуття в Мілан реліквій св. Діонісія – єпископа, вигнаного аріанами, – виголосив промову до люду, й відтоді прийняв проповідування як один зі своїх найголовніших обов’язків. Катехуменів до хрещення готував особисто. В керуванні дієцезією був доброзичливий і справедливий, заслуживши ім’я «стовпа Церкви». Суспільним ідеалом в очах св. Амвросія була така побудова держави, коли світські й церковні структури надають одна одній потрібну допомогу, а віра будує єдність держави. Амвросій залишив по собі шерег листів і праць морально-аскетичного та догматичного напрямків, церковних гімнів, проповідей, коментарі до Євангелія від св. Луки. З огляду на багату писемну спадщину зарахований до грона чотирьох великих Учителів Західної Церкви, разом зі св. Августином, св. Єронімом і св. папою Григорієм І Великим.

В іконографії св. Амвросія представляють у понтифікальному вбранні, часто – в групі, як одного з чотирьох Отців Церкви. Його атрибути: триременний батіг, дитя в колисці, голуб і пташине перо як знак Божого натхнення, книга, хрест, митра, пасторал, модель церкви, напис «Добра мова – як медові соти», вулик.
Джерело: CREDO