28 серпня (обов’язковий спомин)

Ким для сьогоднішнього християнина може бути св.Августин, який жив аж у IV ст.н.е. (354-430)? Не мав проблем із комп’ютерною залежністю чи з наркотиками, навіть не чув про протестантів і православних… Ну, філософом був. Але до нинішнього монадного розуміння світу теж не має стосунку. Проте для християнина ХХІ століття св.Августин по-людськи такий само близький, як своїм сучасникам. Він прийшов до віри у 33 роки, а перед цим мав чималі клопоти з тим, що мама була віруюча, а батько – ні. Піди розберися, хто правий, кого слухати, і чи слухати взагалі. Хіба не стандартна ситуація для безлічі нинішньої молоді, яка загублена у своїх шуканнях правди вже змалечку? Він кинувся у вир життя, ледве дорісши до пубертатного періоду, і хоч не дивився телебачення, де людські стосунки нерідко зводяться до короткого фізичного задоволення, то й так не переймався моральністю. Потім же він почав думати. І це теж цілком логічно і характерно для багатьох. Маніхейське вчення про існування двох «творців», світу духовного і матеріального, а відповідно – «доброго» і «поганого», цілком годилося для виправдання власної безвідповідальності та розпусти. Але годилося тільки до певної межі. Коли Августин побачив, що маніхеї не стільки розвивають своє вчення, скільки нападають на католиків, це його насторожило, а потім відштовхнуло. Від маніхейства Августин перейшов до раціоналістичного скептицизму (що теж цілком логічно для руху думки). Потім він відкрив для себе неоплатонізм, який примирив його як мислителя з суперечливістю християнства: питання про те, як у світі може існувати зло, якщо Бог – добрий. Хто з нас не спотикався об це питання?.. Філософські викладки зблизили Августина з християнством, але не вирішили його внутрішнього конфлікту. І це теж риса, характерна для численних християн усіх століть: одна справа – щось розуміти, інша – прийняти всім собою. До цього прийняття його підштовхнула розповідь приятеля про монастирі, засновані св.Антонієм Великим. Августина, як кажуть, «заїло»: якщо інші можуть, то чому я не можу того самого? Готуючись до хрещення, Августин отримав свій знак з Неба: коли, плачучи від неможливості осягнути серцем пізнане розумом, він почув з-за плоту дитячий голос – «візьми, читай». А на очі йому потрапив рядок зі св.Павла: «Не в ненажерстві та пиятцві, не в перелюбі та розпусті… але вдягніться у Господа» (Рим 13,13-14). Господь торкнувся його. Філософія піднесла Августина так високо, як вона була на те здатна, – але щоб відбулася Зустріч із Богом, Він має сам торкнутися душі. Разом із пізнанням цього світла Августин отримав звільнення із залежності від сексу, і зміг прийняти целібат. Для багатьох молодих, хто пізнає Бога, такий вихід з еротоманії також знайомий. На початку березня 387 року Августин прийняв хрещення. До речі, разом зі своїм сином Адеодатом, якого мав від колишньої коханки. Потім він став таким добрим християнином, що його вибрали єпископом Гіппони, боровся з єресями, які раніше сам добре пізнав, а також із новими «цікавими вченнями». Виголосив безліч проповідей і написав цілі томи богословських трактатів. Філософія Августина визначила напрям розвитку християнської філософії на тисячу років наперед! Хоча найчастіше читають його «Сповідь». Ну, бо це близьке кожному віруючому, що перших століть, що зараз. Зображається в єпископському вбранні, інколи як монах. Його атрибути: ангел, який шепоче йому на вухо; дитина, яка бавиться водою на березі моря; книга, пасторал, серце на долоні, учень або група учнів.
Джерело: CREDO