14 серпня (обов’язковий спомин) «Будьте як діти». У ці слова можна вкласти багато розумінь. Наприклад, таке: зберігайте у собі дитячу готовність запалитися вибраною справою і займатися нею, забувши все інше. Раймунд Кольбе (1897–1941) вступив до францисканців на навчання у 13 років, а в 16 уже був прийнятий на початок чернечої формації. У нинішньому світі про 18-річних кажуть «ще дитина» і нічого від них не вимагають… Великий шанувальник Пресвятої Діви Хосемарія Ескріва навіть своє ім’я писав одним словом, нерозривно; Максиміліан Марія Кольбе ніколи не був просто «братом Максиміліаном». Тільки у два слова, тільки з Марією. В його свідомості поставали образи, які він, дитя свого часу, перекладав мовою технічних рішень або радикальних кроків. Так, захоплення фізикою і математикою вилилося в креслення різних новаторських конструкцій і навіть нових видів літаків. А образ, побачений у Римі під час сумнозвісної демонстрації масонів (Люцифер попирає св.Архангела Михаїла), спрацював інакше: адже в Біблії написано, що Пресвята Діва стопче голову змія! Отже, для спасіння світу і навернення невіруючих потрібне якесь християнське військо, рицарство, присвячене Марії, яке відвойовувало б у сатани людські душі. Отак був написаний устав Рицарства Непорочної – латиною Militia Immaculatae. Його початкові слова: «Прагнути навернути грішників, єретиків, схизматиків, юдеїв тощо, і в першу чергу масонів» (підкреслено двічі). Один із викрутасів лукавого, як підмітив Честертон, – переконати людей, ніби його не існує. Так само й про масонство сьогодні стало нібито «смішно» говорити, вже немає тих відвертих демонстрацій, як у Римі століття тому (вистачає інших, під райдужними прапорами). Принаймні, в ті часи ніхто з віруючих не сумнівався у потребі молитовної боротьби проти масонів, і Рицарство Непорочної розвивалося стрімко. Неподалік Варшави о.Максиміліан Марія починає 1927 року будувати ціле місто. Він мав чіткі плани, які включали в себе навіть детально розплановане видавництво, залізничну гілку й маленький аеропорт. Через 10 років «дитячого» будівництва, без уваги до дрібниць поточних справ, у Непокалянові вже було 726 монахів. Брати мали навчитися всього, навіть диригувати оркестром і опрацьовувати рівень звукозапису, за потреби! У Японії о.Кольбе заснував «другий Непокалянов» – Сад Непорочної (1930). Всі свої грандіозні проекти він здійснював, не маючи й шеляга в кишені, постійно просячи милостиню. Але був чудовим організатором і неспинним працівником – що у «підкоренні світу», що в замішуванні цементу і викладанні цегли…  Коли його вперше арештували гітлерівці, він, вийшовши, реорганізував Неполяканов для біженців та поранених. Облаштував лікарні, аптеку, булочні, город. Арештований вдруге (1941), сказав: «Іду служити Непорочній туди, де я потрібніший». Потрібнішим він виявився в Освенцімі, де на нього накладали подвоєні завдання роботи, бо священиків гітлерівці ненавиділи. Він хворів на туберкульоз, мав одну здорову легеню, і мусив бігом підвозити важенні тачки зі щебінкою. Потім розпилювати і носили стовбури. Потім перекладати трупи… Вночі, у бараку, хтось з озлоблених ув’язнених почув його шепіт: «Ненависть не будує. Будує тільки любов».
Він запропонував себе як жертву в число десятьох ув’язнених, які мали піти на смерть у покарання за втечу одного. Урятував цим життя іншого в’язня, батька родини. Його тіло спалили в крематорії Освенціма, він не має могили, мощів, лише Непокалянов за 27 км від Варшави залишився як пам’ять про нього і його наполегливе прагнення навертати світ через Марію. Беатифікований 1971 року, канонізований 1982-го. Проголошений 1999 року покровителем донорів крові.
Зображається в хабіті конвентуального францисканця або в арештантській робі з номером 16670; Діва Марія подає йому одразу дві корони – білу і червону, чистоти і мучеництва. 
Фото з сайту базиліки в Непокалянові.
|
