21 серпня (обов’язковий спомин)

Досить відомий американець Генрі Чарльз Лі (†1909), ані найменшою мірою не католик, замовник одного з вельми детальних досліджень з історії інквізиції, відзначав: навряд чи у світі є інша настільки демократична організація, як Католицька Церква. У якій бо ще структурі можна, народившись сином пастуха або чоботаря, стати її главою? Джузеппе Мелкіор Сарто (1835–1914) таки був сином сільського чоботаря, одним із вісьмох дітей. Сільський капелан навчав його основ шкільних наук, а також латини. Потім хлопець вступив до гімназії, в яку мав щодня бігати по 14 км (7 туди і 7 назад). Старанних і побожних учнів священики підтримують, тож до семінарії в Падуї Джузеппе вступив за кошти єпископа Моніко. Потім був висвячений, прославився як добрий проповідник, став настоятелем, каноніком, канцлером – потроху «зростав». При цьому не забуваючи, що означає бути малим і бідним. Сестра на плебанії не раз плакала, що нема чого в каструлю покласти, бо отець усе роздав біднякам… Папа Лев ХІІІ зробив о.Джузеппе єпископом Мантуї та особисто вділив йому єпископської хіротонії (1884). Єпископ зайнявся семінарією, аби належно готувала священиків, і візитував парафії, а по візитації скликав дієцезіальний синод, якого не було вже 250 років. Коли помер Патріарх Венеції Доменіко Агостіні, Папа призначив єпископа Сарто наступним Патріархом, піднісши його до кардинальської гідності (1892). Як кардинал, Джузеппе Сарто повчав священиків: «Ви проголошуєте багато проповідей, і добрих. Дехто виказує вогонь красномовства і навіть акторів перевищує жестами і грою міміки. Але будьмо щирі. Що з того мають прості рибалки? Скільки з того зрозуміють служниці, портові робітники, вантажники? Голова може піти обертом від тих гомілетичних феєрверків, але серце, браття, залишається порожнє. Прошу вас, брати, говоріть просто і звичайно, щоб і найпростіша людина вас зрозуміла. Говоріть від доброго і щирого серця, і тоді дійдете не тільки до вух, а й до душ ваших слухачів».

Обраний наступним Папою 3 серпня 1903 року, зустрів це рішення кардиналів плачучи. Через два місяці Папа Пій Х видав свою першу, програмну енцикліку: «Відновити все у Христі». Потім розпочав шерег реформ: духовенства, курії, конклаву, канонічного права, бревіарію. 1905 року вийшов «Катехізис Пія Х». До речі, саме на підставі декрету Папи Пія Х ми тепер не зобов’язані сповідатися перед кожним прийняттям Причастя. Для боротьби з модернізмом, який тоді був найбільшою загрозою, постановив, що всі священики мають скласти антимодерністську присягу, а для допомоги у формації заснував Папський Біблійний інститут (1909) – найвищу біблійну школу в Церкві, що діє і сьогодні. Дуже любив дітей (часто його зображали в оточенні дітлахів), постановив понизити вікову межу для дітей, допущених до Першого Причастя. Тривалий час хворіючи на нирки, старався зробити якомога більше, призначав єпископів (особливо важливим було подолання французької кризи, коли уряд Франції порушив конкордат); 25 травня 1914 року скликав консисторію, на якій іменував 13 нових кардиналів. Папа хворів, час складнішав, історія вже піднесла свою сокиру. У Сараєві застрелили ерцгерцога Франца-Фердинанда. Папа, бачачи, що величезна війна стоїть на порозі, скерував послання до глав держав, благаючи утриматися від воєнних дій. На жаль, безрезультатно… Менш ніж за місяць після початку Першої світової Папа Пій Х помер. Його беатифікацію (1951) і канонізацію (1954) звершив Пій ХІІ. Із заповіту св.Пія Х залишилась відома фраза: «Я народився бідним, жив у бідності й хочу померти бідним». Зображається у папських шатах.

Папа Пій Х служить Святу Месу
Джерело: CREDO