Зигмунт Гораздовський (разом з єпископом Більчевським) – це ім’я зі списку перших, канонізованих Папою Бенедиктом XVI. Цей акт винесення святих на вівтар він здійснив на завершення ХІ пленарного засідання єпископів, яким закінчувався 2005-й – Рік Євхаристії.
«Отець убогих», Гораздовський (1845-1920) включений до святих, особливо шанованих на українській землі. Його життя пов’язане з територіями нинішньої Західної України – Львовом, Сокалем, Чортковом, Калушем, Долиною… Так, він поляк і за його життя це були польські землі. А засноване ним згромадження сестер-юзефіток працює нині з людьми нинішньої України, не питаючи їх про національність.
Втім, він сам також не розпитував. Прийнявши священицькі свячення у львівській катедрі (1871), він близько 40 років служив у львівській парафії св.Миколая (адміністратор з 1877 р.). До його сповідальниці завжди стояли черги. А поза храмом до нього на сповідь приходили дуже різні люди і в дуже різний час. Його помешкання на плебанії було відкрите для всіх потребуючих, і це не літературний зворот. Приходили по таїнства і розмову, по їжу та одяг (юзефітки намагалися дбати про свого засновника, але він примудрявся роздати нажебраний ними одяг, залишаючись у потріпаній сутані).
Крім суто душпастирської праці, він навчав словом: сприяв видавничій справі, опрацював і видав «Катехізис для народу» (1875), опрацював правила доброго виховання для батьків та дітей, писав статті. Інтернету ще не було, але як на свої можливості це був вельми «медіальний ксьондз». 1885 року став редактором журналу «Bonus Pastor», був активним членом львівської «Католицької Читальні», виступав з рефератами. Брав участь у ІІ з’їзді катехізаторів (1897) як активний член «Союзу катехетів». Заснував польсько-німецьку школу (1903) і запросив туди на працю Братів католицьких шкіл. 1908-го став редактором і видавцем «Щоденної газети».
Дбав про бідних і самотніх: згромадження юзефіток виросло зі спільноти, яка провадила засновану ним Дешеву народну їдальню (1882). Крім цієї справи, о.Зигмунт започаткував заклад для невиліковно хворих (1884) та Дім Дитятка Ісус – для самотніх матерів і покинутих немовлят (1892). Його сучасники свідчили: «Започаткувати та утримати стільки справ могла тільки душа, яка гаряче любила Бога».
Похований на Личаківському цвинтарі. 20 грудня 1999 року Папа Римський Йоан Павло II затвердив Декрет про героїчність життя і чеснот о.Гораздовського. В Декреті сказано: «Життя Слуги Божого було постійним служінням любові, сповненої великої доброти і лагідності в жертовному дусі та постійності волі (…) Любов до Христа він зробив підставою своєї доброчинної та суспільної діяльності, а сам Христос був джерелом його почуттів і ревності».
Блаженний Йоан Павло ІІ беатифікував о.Гораздовського під час свого приїзду в Україну, 26 червня 2001 року. Сьогодні, згадуючи цього святого, не обминімо своєю молитвою також і Папу, який першим в історії ступив на землю «матері городів руських».
Пам’ятник о.Зигмунту Гораздовському в Саноку – його рідному місті
|
