І Неділя після Різдва

Це свято стали відзначати в різних країнах та дієцезіях починаючи з XVIII століття. Вперше його, за згодою Папи Олександра VII, встановив 4 листопада 1684 року в Канаді блаженний Франсуа Монморансі-Лаваль, єпископ Квебека. До загальноцерковної літургії це свято було введене за понтифікату Папи Льва ХІІІ (†1903). На прохання кардинала Бауса, архиєпископа Флоренції, він 20 листопада 1890 року підписав декрет, яким схвалювався «почесний культ, скерований до Святого Сімейства». Папа Лев ХІІІ не раз заохочував католиків наслідувати своїм життям Святе Сімейство. У своїх листах, як, наприклад, «Neminem fugit» (14 червня 1892 р.), він також вказував на блага, яких можна очікувати завдяки побожності до Святого Сімейства та зв’язку з ним: прогрес у милосерді, святість звичаїв, атмосферу побожності. В одній зі своїх енциклік Папа Лев ХІІІ писав: «Під опікою Пресвятої Діви і св.Йосифа, в повній утаєності, виховувався Ісус, Сонце праведності, перш ніж своїм сяйвом освітив народи. Безумовно, в цій родині існувала любов, святість звичаїв і побожні практики – одним словом, усе, що лиш може прикрасити та облагородити сім’ю, аби дати взірець нашим часам». Лев ХІІІ також був першим, хто вказав на подружжя як місце освячення (Arcanum divinae sapientiae), надолужуючи багатовіковий брак погляду на родину як місце духовного поступу та служіння в Церкві. Папа Бенедикт XV (†1922) поширив свято Святого Сімейства на всю Церкву. Образи, що представляють Святе Сімейство, ми зустрічаємо вже в катакомбах. Однак св.Йосиф радше є статистом і перебуває на другому плані. Лише у XIV столітті постають повні образи та барельєфи, які представляють життя Святого Сімейства. Отож коли Папа Бенедикт XV установив 1921 року свято Святого Сімейства, він не впровадив нічого нового в літургію Церкви. Він лише поширив на всі країни на дієцезії побожність, яка вже доти була знана й цінна у католицькому світі.

Євангелія розповідають про такі події з життя Святого Сімейства:

1. Благовіщення Господнє: Лк 1,26-38.

2. Відвідання св.Єлизавети: Лк 1,39-56.

3. Ангел об’являє св.Йосифові таємницю Втілення: Мт 1,18-25.

4. Народження Господа Ісуса: Лк 2,1-10.

5. Надання імені: Лк 2,21.

6. Очищення Марії та жертвування Немовляти Ісуса в храмі: Лк 2,22-38.

7. Поклоніння мудреців: Мт 2,1-12.

8. Втеча до Єгипту: Мт 2,13-15.

9. Повернення з Єгипту: Мт 2,19-21, Лк 2,39-40.

10. Знайдення Господа Ісуса в храмі: Лк 2,41-50.

11. Приховане життя в Назареті: Лк 2,51-52.

У кільканадцяти місцях Нового Завіту говориться про «братів» і «сестер» Ісуса (наприклад, Мт 12,46.50; 28,10; Мк 3,21.32; 6,3; Лк 1,36; 8.19-21; Йн 2,12; 7,3.5.10 і т.д.). Дехто з них названий поіменно: св.Яків, св.Симон і св.Юда – Апостоли, а також Йосиф. Про сестер згадано лише побіжно. На думку Климента Александрійського, Орігена, Євсевія, св.Єпіфанія, Тита з Боско, св.Григорія Нисського, а на Заході – св.Іларіона, а також виходячи з деяких апокрифів, Діва Марія вийшла заміж за св.Йосифа-вдівця. В такому разі, «братами» й «сестрами» Христа були б сини та доньки св.Йосифа – законна рідня Господа Ісуса на землі. Однак уже св.Єронім рішуче відкидає цю гіпотезу. Сьогодні загалом панує переконання, що згадані у Святому Письмі «брати» і «сестри» Ісуса – то сини й доньки братів і сестер самого св.Йосифа, які мешкали в Назареті. Тобто йдеться про двоюрідних братів і сестер Господа Ісуса. Ще й понині в арабських країнах кузенів називають «братами» безпосередньо. Цьому також є чимало прикладів у Біблії (наприклад, Бут 13,8; 14,11-16; 29,15). Сам же Господь Ісус у Євангеліях завжди виступає єдиним сином Марії. Саме тому Він віддав по смерті свою. Матір під опіку не своїй родині, а одному з Апостолів. Свята Єлизавета названа родичкою Марії (див. Лк 1,36). Існує припущення, що вона була Її тіткою. Таким чином, св.Йоан Хреститель був би троюрідним братом Господа Ісуса, а священик Захарія – свояком Пресвятої Діви. Марія Клеопова (Алфеєва) названа у Євангеліях сестрою Богородиці (див. Йн 19,25) і матір’ю св.Якова і Йоана (див. Мт 27,56; Мк 15,40; Лк 24,10; Йн 19,25). З іншого місця довідуємося, що св.Юда був братом св.Якова (Юд 1). З цього має випливати, що також і Юда Тадей був сином Марії Клеопової. Сьогодні панує переконання, що Марія Клеопова могла бути сестрою св.Йосифа і з огляду на це в Євангеліях її названо сестрою Діви Марії. Згідно з вельми давньою традицією Церкви (Єгезип Єрусалимський, Климент Александрійський, Євсевій Кесарійський), святі Симон, Юда Тадей і Яків – Апостоли – могли бути синами Клеопи. Отож і св.Симон може бути сином Марії Клеопової. До дальшого кола родичів Господа Ісуса, таким чином, належали б Захарія, Єлизавета, Симон, Юда, Яків і Йосиф, як і не відомі нам ближче «сестри», Марія Клеопова і сам Клеопа (Алфей). Крім цього, традиція називає імена рано померлих батьків Діви – Йоакима та Анну. Господь Ісус помер на хресті, маючи близько 33 років. Святий Йосиф Обручник покинув цю землю ще до початку відкритої діяльності Ісуса, оскільки в тих подіях Євангелія ніде його не згадують. Богородиця, за даними традиції, дожила до 60 з лишком років. Востаннє про Неї згадують Діяння Апостолів, описуючи події Зіслання Святого Духа. Вік родичів Ісуса залишається невідомим. Літургійні тексти на свято Святого Сімейства склав Папа Лев ХІІІ. Його заслугою також є прекрасні церковні гімни, призначені на цей день. Читання дібрано так, щоби підкреслити сцени, в яких виступає ціла родина. Тексти Святого Письма водночас підкреслюють обов’язки членів родини.
Джерело: CREDO