Роздуми над Словом Божим на ХХХІІІ звичайну неділю, рік А

Цього листопадового дня, у місяць, коли Церква молиться за померлих і згадує всіх святих, маємо Слово про таланти. У нашому розумінні талант — це певний дар, здібність до чогось, яка вирізняє людину з-поміж інших. Той має талант співати, інший — танцювати, ще інший — гарно говорити або керувати. Але в нашій уяві таких людей одиниці, тих, хто насправді талановитий. Не всіх Бог обдарував талантами. В біблійному ж значенні талант — це грошова одиниця. І досить немаленька. Один талант прирівнювався вартості 40 кілограмів срібла або золота. Можемо лише уявити, скільки грошей отримав той, кому дістався принаймні один талант. Кругленька сума! А скільки відповідальності лягло на того, хто отримав їх п’ять?

«Почувши про дар, той, хто отримав менше, можливо, став би журитися, але, почувши про служіння, не стане, тому що ця справа означає труд і зусилля. Отже, чого ти журишся, каже апостол, якщо Бог іншому повелів трудитися більше, а тебе пощадив?

Разом із тим, говорить Павло, подумай про те, що, хоча ти отримав дар меншої міри, але, удостоївшись отримати його звідти, звідки отримав і той, що має більше, ти маєш однакову з ним честь; бо не можеш сказати, що йому дарував Дух, а тобі — ангел: і тобі, і йому дарував Дух. Тому й додав: але Дух той самий. Хоча є різниця в поданому, немає різниці в Подателі: ви черпаєте з одного джерела: і ти, і він», — каже святий Йоан Золотоустий, роздумуючи про дари в спільноті Церкви, про які говорить апостол Павло в Першому посланні до Корінтян, 12 розділ.

Однак, той, хто отримав лише один талант, не думав про те, що отримав саме можливість: він думав про самий обов’язок. Не думав, бо не міг так думати, бо був надто зосереджений на цьому одному таланті, був надто зосереджений на собі, на своєму страхові втратити те, що має. Чи не так і з нами, коли ми чіпляємося за кожен клаптик життя на цій землі, забуваючи про те, що Господь приготував для нас на небесах, і взагалі забуваючи про існування неба?..

«А той, хто отримав один талант, “пішов, викопав у землі яму та й сховав гроші пана свого”. Сховати гроші в землю означає докладати свої зусилля до земних справ і не шукати духовного прибутку, ніколи не відволікаючи серце від помислів про земне. Існують і ті, хто отримав дар розуміння, але сприймає лише те, що стосується тіла. Про них пророк каже: “розумні вони зло чинити, а діяти добро не вміють” (Єр 4, 22)» (Григорій Великий, «Сорок гомілій на Євангелія, 9. 1»).

Господь дає нам цю притчу саме сьогодні, щоб ми могли відірвати свої очі від землі й почати жити Небом.