21 червня,СВ. АЛОЙЗІЯ ГОНЗАГИ, МОНАХА
Обов'язковий спомин
Св. Алойзій народився у 1568 році біля Мантуї та був найстаршим сином маркграфа Ферранте де Кастільйоне. Будучи пажем при дворах у Мантуї, Флоренції та Мадриді, він відзначався любов'ю до молитви, чистотою і самозреченням. Сімнадцятирічним юнаком вступив до ордену Єзуїтів. Постійне усвідомлення Божої присутності, дух покаяння, смиренність, послух ще більше розвинулися у монашому житті. Будучи єзуїтським семінаристом, св. Алойзій заразився чумою, коли доглядав хворих, і помер 21 червня 1591 року.
 24 червня
НАРОДЖЕННЯ СВ. ЙОАНА ХРЕСТИТЕЛЯ
Урочистість
За півроку перед Різдвом Христовим ми вшановуємо Народження святого Йоана Хрестителя, котрий провістив прихід Христа і вказав Його народу.
Св. Йоан Хреститель займає особливе місце серед святих Церкви. Його народження відзначаємо як окреме свято. Святий Августин додає, що ми «не святкуємо народження жодного іншого святого; відзначаємо народження Йоана, відзначаємо народження Христа». Йоан є дитям обітниці, даром Божим. Він народжується від безплідної та похилого віку жінки, що символізує Старий Завіт. Христос же – від молодої діви – Марії, бо Він приносить Новий Закон. Тому Традиція говорить про св. Йоана, що він є границею між Старим і Новим Завітом. Він є останнім із Пророків, бо з народженням Ісуса Христа розпочинається в історії спасіння абсолютно новий час. Йоан, хоча й уособлює Старий Завіт, є водночас знаком очікування на прихід Месії, стає свідком цього приходу. (Oremus).
 26 червня
Урочистість Пресвятого Тіла і Крові Христа
Булла папи Урбана IV, якою встановлено цю урочистість, описує його як більш урочисте святкування Євхаристії в порівнянні зі щоденною св. Месою. Вперше урочистість Тіла і Крові Христа було відсвятковано в Льєжі (Бельгія) за указом місцевого єпископа Роберта в 1247 році.
На виникнення урочистості вплинуло прагнення середньовічних християн бачити Хостію (яка для тих, що каються, була єдиною можливістю доторкнутися до Таємниці Євхаристії), апологетичні мотиви (суперечки щодо реальної присутності Ісуса в Євхаристії), видіння черниці Юліани де Ретін, у яких Ісус просив особливого вшанування Євхаристії. Повірений черниці, архідиякон Жак Панталеон з Труа, що став згодом Папою Урбаном IV, розповсюдив урочистість у всій Церкві. На його рішення вплинуло і Євхаристійне диво в містечку Болсена (закривавлений корпорал, який до цього дня зберігається в Орвьето, Італія). Булла призначила урочистість на четвер після неділі Пресвятої Трійці.
Месал Павла VI пропонує на цю урочистість дві префаціі. Перша з них вказує на Христа як на істинного і вічного священика, що встановлює під час останньої вечері Таїнство вічної Жертви. Жертва св. Меси представлена як сакраментальний вираз жертви Христа на хресті. Жертва, принесена Ісусом під виглядом хліба і вина в Єрусалимській світлиці - це антиципація жертви на хресті, а також "форма", до якої хрещена жертва наділяється в житті Церкви. Святе причастя - це участь у жертві Христа.
Друга префація говорить про плоди Пресвятої Євхаристії та про те, що участь в ній служить тому, щоб ми уподібнилися до Ісуса Христа.
З XIII століття в деяких куточках Європи стали відбуватися євхаристійні процесії, які згодом поширилися повсюди.
Спочатку процесія полягала в урочистій ході з Пресвятими Дарами під спів вірних. Потім вона з'єдналася з молитвами про врожай, і в XV столітті набула вид ходи з чотирма стояннями (як чотири сторони світу). При кожному стоянні читалося Євангеліє, а вірні отримували благословення Пресвятими Дарами. Приблизно такий же вигляд має процесія і нині.
|
