ПИТАННЯ:
«Чи може Сатана читати наші думки? Чи знає він, про що ми думаємо? Я чув різні думки: що диявол, на відміну від Бога, не має доступу до наших таємних думок. А в одній книзі колишній сатаніст розповідає, що він використовував диявольську владу, щоб читати думки своїх співрозмовників. Що говорить на цю тему католицьке вчення? »
ВІДПОВІДЬ:
Так, диявол, на відміну від Бога, не має доступу до потаємних думок людини. На підтвердження цього можна навести витяги з святоотцівських текстів. Наприклад, Дідим Олександрійський, званий також Дідимом Сліпим, - християнський автор середини 3 століття, - писав на захист Божественності Святого Духа наступні слова: «Якщо про Духа Святого, подібно як про Отця і Сина, проповідується, що живе в душі і внутрішній людині, то не скажу нерозумно, але нечестиво говорити, що Він створіння. Знання, добрі якості, мистецтва, а також протилежні їм хвилювання, пристрасті і неуцтво можуть жити в душах, але не як субстанції, а як акциденти, а створена природа і не може жити в душі».
Ми вже передбачаємо заперечення: а як же Юда? У 13 главі Євангелія від Йоана сказано, що «увійшов в нього Сатана». Але тут Сатана увійшов не своєю субстанцією, що належить одному тільки Богові, а лише своїм впливом: своїми віроломними порадами, лукавим обманом.
Святий Тома Аквінський посилається на Дідима Сліпого і стверджує, що один Бог і тільки Він має владу проникати у сутність душі.
Найбільше, що може зробити Сатана при допуску Бога, - це опанувати тілом людини, але ні в якому разі не душею, де перебувають наші думки і схильності.
Як же тоді розуміти слова процитованого автором колишнього сатаніста, який «використав диявольську владу, щоб читати думки своїх співрозмовників»? Справа в тому, що не думки, а справи наші можуть бути видимі для диявола. І в цих справах він може вгадати думку. У наших діях диявол може побачити наші наміри, наші думки. У цьому сенсі колишня жертва сатаністскої секти має рацію.
Але, повторюємо, наші думки не можуть бути безпосередньо видимі дияволу. Він не при владі проникати в потаємні думки і в нашу совість. Там, у цій святині, ми перебуваємо один на один з Богом, як підтверджує і навчання Другого Ватиканського собору: «Совість - потаємне ядро людини, його святая святих, де він залишається наодинці з Богом, чий голос звучить у глибині його душі».
За матеріалами: radiovaticana.org
"КАТОЛИЦЬКИЙ ОГЛЯДАЧ"
|
