ПИТАННЯ: Як узгоджуються між собою теорія Дарвіна і Біблія?
ВІДПОВІДЬ: Якщо під теорією Дарвіна розуміти не думку одного конкретного автора, а еволюціонізм в цілому, то це вчення про прогресивний розвиток Всесвіту і окремих його секторів. Натхненником еволюціонізму став Чарльз Дарвін, проте він обмежив своє вчення біологічною сферою з метою пояснити походження різноманітних видів від небагатьох первинних організмів. У філософії ж першим, хто застосував принципи еволюціонізму, був Герберт Спенсер. Він бачив в еволюціонізмі принцип, застосовний до всієї реальності та наукової системи.
Треба зауважити, що донині еволюціонізм не має повного консенсусу серед учених. Вони стверджують, що він поки що не надав переконливих доказів, але перш за все проблема в тому, що він нездатний пояснити «людський феномен».
Однак еволюціоністські гіпотези не протирічать Святому Письму, – адже Книга Буття не слідувала науковим критеріям.
Уже 1909 року Папська Біблійна комісія стверджувала: «У написанні першої частини Буття священний автор не мав наміру дати наукове пояснення потаємної суті видимих речей і описати точний порядок створення, але він прагнув дати своєму народу доступне йому пояснення, відповідне стилю спілкування того часу і почуттів людей. Тому в її тлумаченні не треба прагнути точності та сталості, як у стилі наукової мови».
Таким чином, теорію Дарвіна цілком можна узгодити зі священним текстом, але за однієї умови: визнати, що в момент появи людини, наділеної нематеріальною душею, відбулося пряме втручання Бога, Який створив душу людини.
У 1996 році, звертаючись до Папської Академії Наук, Папа Іван Павло II писав, що контрасти між віровченням і науковою теорією, що приймає гіпотезу еволюції, не є нездоланними, оскільки деякі положення поділяють обидві сторони. Папа Войтила згадує енцикліку Пія XII «Humani generis»: «Нема протиріч між еволюцією і доктриною віри про людину та її покликання за умови, що ми дотримуємося певних положень.
Враховуючи стан наукових досягнень тієї епохи і потреб богослів'я, енцикліка «Humani generis» розглядала доктрину еволюціонізму як серйозну гіпотезу, що заслуговує вивчення та уважного розмірковування, – точно такого ж, як і протилежна гіпотеза. Пій XII говорив також про дві методологічні умови: що цю гіпотезу не треба сприймати як точну і доведену доктрину, а також не треба стверджувати, що можна обійтися і без Одкровення, трактуючи питання, що містяться в цій теорії».
Людина наділена розумом, що дозволяє їй мати вище знання про Всесвіт і увійти у взаємини пізнання і любові з Богом. Іван Павло II нагадує, що людина від початку була задумана на подобу воскреслого Христа. І якщо тіло людини походить від матерії, яка існувала і до неї, то душа – духовна складова – створена безпосередньо Богом. Тому така теорія еволюції, яка вважає, що дух виник з допомогою сили живої матерії або є якимось побічним феноменом цієї матерії, несумісна з істиною про людину і не здатна дати основу гідності людини. Як пише Іван Павло II, в людині ми бачимо «онтологічний стрибок». І далі: «Наука спостереження описує і вимірює зі зростаючою точністю різноманітні прояви життя і поміщає їх на лінію часу. Момент переходу до духовного не є предметом таких спостережень, однак, його можливо виявити на експериментальному рівні цілою низкою цінних ознак специфічності людської природи ».
Якщо Бог створив людину з вже існуючої матерії, вдихнувши в неї душу, то Він переобразив і матерію. У цьому і полягає онтологічний стрибок: він стосується не тільки вдихання душі, але і переображення тіла, яке в той момент стає тілом людини. Людина була створена в стані первісної святості, яку потім було порушено.
До цього треба додати, що генетичний код кожної людини абсолютно неповторний, але він є загальним для всіх людей у всіх основних рисах. Генетичний код – це найбільш «антиеволюціоністське» відкриття, яке тільки могла зробити сучасна наука.
За матеріалами http://ru.radiovaticana.va/Articolo.asp?c=697888
"КАТОЛИЦЬКИЙ ОГЛЯДАЧ"
|
