Попри сум Великого Тижня, літургія Великого Четверга повертає нас до радості: вівтар прикрашений, літургійні шати – білого кольору, й лунає спів «Слава во вишніх Богу», якого не було чути весь Великий Піст. Хоча туга й сум від того, що надходить година Страждань Господніх, у Церкві великі, та вона не може не радіти від того, що святкується встановлення Пресвятого Таїнства Євхаристії. Потім, по завершенні богослужіння Великого Четверга (бо не Меси самої, Меса Великого Четверга закінчиться аж великоднім благословенням), Церква знову вбирається у фіолетові шати. Цього дня служено такі молебні та церемонії: свята Меса Вечері Господньої, обмивання ніг, перенесення Пресвятих Дарів до темниці, оголення вівтаря. В кафедральних храмах до цього ще додається освячення мира під час урочистої Меси Хризма, яку до полудня відправляє єпископ-ординарій зі священиками. Нерідко, з огляду на територіальну віддаленість, Месу Хризма служать у Великий Вівторок. Літургія Вечері Господньої розпочинається після заходу сонця урочистою процесією до вівтаря. В Літургії Слова св.Павло в Посланні до коритнян розповідає про встановлення Євхаристії та приготування до гідного її прийняття. Натомість Євангеліє словами св.Йоана повчає нас про чистоту душі, необхідну, аби прийняти Христа, який, полюбивши людей, полюбив їх до кінця. Після того як буде прочитане Євангеліє і виголошена коротка проповідь, може настати обряд обмивання ніг (він не є обов’язковим). Священик обмиває ноги дванадцяти людям, чиї заслуги для парафії є особливими. Інколи буває, що останніми роками до грона «12 апостолів» потрапляють також і жінки, але це виняток, і не з огляду на неповагу до жінки чи недостатнє визнання заслуг жінок для парафії (вони нерідко жертвують церкві чимале служіння, в різних сферах). Христос обмивав ноги апостолам-чоловікам, тож це більш відповідне євангельській традиції. Крім того, за переважної більшості жінок у парафіях чоловіків не завадить підтримати також і таким зовнішнім знаком вдячності, аби були сміливіші та охочіші у своїй послузі Церкві. Священик садовить чоловіків у пресвітерії або на якомусь іншому видному місці. Знявши орнат, обмиває їм ноги та витирає рушником, яким підперезаний сам. Хор у цей час співає антифони. На «Слава во вишніх» б’ють всі дзвони – аби потім замовкнути аж до Великої Суботи. Число тих, хто приступає цього для до св.Причастя, дуже велике, оскільки кожен католик у день встановлення Євхаристії прагне взяти у ній участь і подякувати Христу Господу за цей дар. Після уділення св.Причастя священик переносить Євхаристійного Ісуса в попередньо підготовлене місце, яке зветься Темницею, як пам’ять про арешт і ув’язнення Господа. Перед Пресвятими Дарами в Темниці співається адораційний гімн («За святую тайну віри»), деякий час триває поклоніння Ісусові Євхаристійному, а потім священик із міністрантами тихо йде до ризниці, й на цьому богослужіння Великого Четверга завершене. Немає кінцевого благословення й розіслання вірних. Поклоніння Ісусові в Темниці може продовжуватися так довго, як парафія домовляється зі священиком – буває, що й цілу ніч. Немає літургійних приписів щодо того, коли і як влаштовувати адорації під час Великого Тридення, а є налаштування священиків та вірних. Наприклад, одні вважають, що потрібно бути на адорації в день смерті Господа на хресті, а інші вважають, що товаришити Йому молитвою варто у четвер, коли Він був арештований і самотній у в’язниці. Храми в цей час залишаються пусті й неприкрашені, вівтар нічим не прикритий, Дарохранительниця головного вівтаря відчинена, і Господа там немає. Це образ душі, винищеної смертним гріхом. Порожня Дарохранительниця своїм виглядом закликає до сповіді, аби в душу повернувся Бог.
Джерело: CREDO