Назва свята відображає суть події - це Піднесення на Небо Господа нашого Ісуса Христа, завершення Його земного служіння. Це свято святкується завжди в 40-й день після Великодня.
Число 40 - не випадкове. У всій Священній історії це був час закінчення великих подвигів. За Законом Мойсея в 40-й день діти повинні були приноситись батьками в храм, до Господа. І тепер у сороковий день після Воскресіння, як би після нового народження, Ісус Христос повинен був увійти до небесного храму Свого Батька як Спаситель людства.
Перемігши смерть, цей страшний наслідок гріха, і давши тим самим можливість воскреснути в славі, Господь підніс у Своїй Особі людську природу, включаючи тіло людини. Тим самим Господь відкрив кожній людині можливість після загального Воскресіння піднестися у вищу обитель світла до самого Престолу Всевишнього. Про подію Вознесіння розповідають нам євангелісти Марк і Лука, особливо докладно можна прочитати про це в книзі Діянь Святих Апостолів у 1 розділі.
Давши учням останні настанови, Господь «вивів їх геть із міста до Віфанії і, піднявши руки, благословив їх. І коли благословляв їх, став віддалятися від них і підноситися на небо. А вони поклонилися Йому, і повернулися до Єрусалиму з великою радістю ... ».
Свято Вознесіння - це свято Неба, відкриття людині Неба як нового і вічного дому, Неба як справжньої батьківщини. Гріх відділив землю від неба і нас зробив земними і тими, що однією землею живуть. Мова йде не про запланетний простір і не про космос. Мова йде про Небо, повернуте нам Христом, про небо, яке ми втратили в земних науках і ідеології і яке розкрив і повернув нам Христос. Небо - це Царство Боже, це царство вічного життя, царство істини, добра і краси. Все це розкрив, все це дарує нам Христос.
|
