Вівторок, 19.03.2024, 06:13


Вітаю Вас Гість | RSS
[ Головна ] [ День святого Валентина ] [ Реєстрація ] [ Вхід ]


Меню сайту


Настоятель Римо-католицької парафії св. Валентина в м.Калуш

Оголошення



   Святий
       Іван Павло II,
 Кароль Юзеф Войтила (1920–2005)
— 264 Папа Римський.

Останні слова Івана
Павла ІІ.:

" Не бійтеся!
Це час сприятливий, час надії та відваги".
 "Дозвольте мені вирушити до дому батька".




Шановні відвідувачі,просимо реєструватися на сайті.
Зареєстровані користувачі мають доступ до всіх сторінок сайту.
УВАГА!!!
"Радіо Марія" можна слухати на сторінці "Радіо Ватикан"



Міні-чат
200



Cвятий Валентин
«Молитва до Святого Валентина».
"Господи Боже, джерело любови, добра і милосердя. Ти через свого слугу, святого мученика Валентина лікував різні хвороби, а також приводив до християнського життя у подружжі закоханих.Благаю Тебе, Господи, через Його заступництво дати і сьогодні ласку для тих, хто з вірою і любов’ю до Тебе прибігає. Амінь".

Святий великомученик Валентин народився у третьому столітті нашої ери. У ті далекі суворі часи римський імператор Юлій Клавдій ІІ забороняв своїм воякам одружуватись, але молодий священик Валентин таємно вінчав закоханих — і за це був засуджений на смерть. Перед стратою Валентин залишив дівчині листа з освідченням у коханні. Звідти й пішла традиція надсилати листівки-валентинки. Мученика стратили 14 лютого 269 року. А через двісті років Валентина проголосили святим.


Мощі святого Валентина зберігаються в Україні


І «розбиті серця», і самотні скептики, і закохані без взаємності, і ті, хто втратив віру у любов, можуть 14 лютого попросити допомоги у заступника всіх закоханих святого Валентина. Причому не лише «у своєму серці», але й безпосередньо помолившись його мощам, які зберігаються 72 кілометри від Львова, у місті Самборі.

Один раз на рік, увечері, 14 лютого, саркофаг з мощами святого Валентина переносять з бічного престолу церкви Пресвятої Богородиці на центральний тетрапод до почитання. В цей час усі охочі можуть прикластися, доторкнутися до реліквії, попросити помочі чи заступництва. Через скляну труну видно череп, декілька кісток та капсулу з рідиною (очевидно, мощі мироточили і миро зібрали в капсулу).

Мощі святого Валентина знаходяться у Самборі в храмі Різдва Пресвятої Богородиці з 13 травня 1779 року.
Про це записано в книзі «Княжий город Самбір», яку опрацював Франс Арабіяса, що був довший час парохом і деканом Самбірським на початку 20 століття. Ці мощі, як пише автор, викопані на кладовищі святої Прісцили в Римі, де святий був священиком і близько 270 року загинув мученицькою смертю. У Римі в архівах Папського інституту є скупий запис про те, що священномученик Валентин є покровителем Перемишльсько-Самбірської Єпархії. Грамоти з печатями, які були передані сюди разом з мощами, були знищені в часи ліквідації церкви.

Чим зумовлена передача мощей святого Валентина саме в цей храм, важко сказати. Напевно, щоб підсилити велич храму, в якому вже перебувала чудотворна ікона. У 1728 році в Самборі була об'явлена чудотворна ікона, а в 1736-му посвятили новозбудовану церкву, в якій встановили цю ікону. Біля неї відбувалися численні чуда, які визнала Апостольська столиця, і, щоб винагородити містечко, яке обрала Божа Матір, з Риму привезли мощі святого мученика.

Недавно труну з останками вирішили оглянути, але не змогли відкрити замок. Не дав ради навіть спеціаліст, якого запросили до церкви. А зламувати не захотіли. На думку священиків, відкривати мощі нема великої потреби. Через скло можна побачити частину черепа, окремі кістки та предмет, схожий на камінь (можливо, з гробу святого в Римі), а також капсулу з миром.

Хто він, святий Валентин? За одною з легенд - це християнський проповідник, якого посадили у Римську в'язницю за віру і невдовзі засудили на страту. Сидячи під вартою, Валентин закохався у сліпу дівчину, дочку в'язничного наглядача. Завдяки своїм медичним знанням зцілив дівчину від сліпоти. За іншою версією, сліпа дочка тюремника сама закохалася у Валентина. Той як священик, що дав обітницю безшлюбності, не міг відповісти на її почуття, але в ніч перед стратою (ніч проти 14 лютого) прислав їй зворушливий лист, який підписав «Твій Валентин».

За церковною легендою, християнський священик Валентин, жив у римському місті Терні за часів імператора Клавдія II Готського. Є відомості, що, поруч з основним покликанням, Валентин займався природничими науками та медициною. Войовничий імператор Клавдій нібито вважав, що сім'я заважає солдатам воювати за імперію і видав закон, яким забороняв воїнам одружуватися. Валентин, незважаючи на цей указ, продовжував таємно вінчати всіх охочих. За це наприкінці 269 року його заарештували, перевезли до Риму й ув'язнили під охороною офіцера, прийомна донька якого була сліпою. Священик оздоровив її, а опісля навернув до християнства батька й цілу родину. Довідавшись про це, імператор наказав відтяти йому голову, що й сталося 14 лютого 273 року.

Мощі святого Валентина - це не амулет, це набагато глибше. Це вміння вчитися в інших у того ж святого Валентина, який захищав права подружжя і намагався привести чоловіка і жінку до спільного життя згідно законів Христа.

За словами настоятеля церкви Різдва Пресвятої Богородиці отця Богдана Добрянського, за поміччю до святого Валентина приходять як і молодь, так і старші люди, приходять ті, що мають негаразди в сім'ї, де немає злагоди і взаєморозуміння. Оскільки просьби у святого Валентина є особистими, інтимними, немає розголосу і афішування подяк святому. Окрім того, вважається, що святий Валентин є заступником хворих на епілепсію, так звану «чорну хворобу».


Кохання подарує Святий Валентин !

Помолившись біля труни Святого Валентина, закарпатка повернула коханого, а через 20 років Святий врятував шлюб її сина.

Храмі Різдва Пресвятої Богородиці в Самборі відомий не лише чудотворною іконою Божої Матері, тут зберігаються мощі Святого Валентина, який постраждав за любов. Розповіді про чудодійні зцілення та дароване Святим кохання передаються вірниками з покоління в покоління.

"Якби не Святий Валентин, не було б у мене чоловіка і син залишився без дружини, -- розповідає Марія Іванів. - 20 років тому у наш дім прийшла біда. Чоловік, поїхав у відрядження, за тиждень повернувся зовсім чужим. За місяць признався, що має іншу. Схопивши п'ятирічного сина, подалася до матері у Львів. Їду в електричці, до грудей пригортаю дитя, а сльози так і котяться по щоках. Тут до мене підсіла старенька, дізнавшись про моє горе, розповіла про галицькій храм. За два дні я вже молилася перед труною Святого Валентина, благаючи про допомогу. А за тиждень мій Василь приїхав і навколішках благав повернутися. Відтоді на чужих жінок навіть не глянув, -- жінка поправляє на голові хустину, дістає з сумки весільне фото. - А це мій Михась. У сина норовлива дружина. Й року не прожили разом, як почалися сварки. Та син її дуже любить, а врятував їхній шлюб Святий Валентин. Два роки тому 14 лютого приїхала сюди, цілий день провела у молитвах. Як повернулася додому, не впізнала моїх дітей: любляться-кохаються, одне без одного й дня не можуть витримати. Нині у мене є гарненький онучок".

Після вечірньої служби, невеличкий старовинний храм швидко спорожнів. Біля ікони Богородиці бачу двох жінок, що розмовляють польською, питають у священика про розпорядок служб у храмі в день Святого Валентина.

"14-го лютого, у день вшанування Святого з бічного престолу церкви знімаємо скляний саркофаг з мощами великомученика. На вечірній труну виставляємо в центрі храму на тетраподі", -- парох церкви отець Богдан веде до престолу Святого Валентина.

Дерев'яну частину місцями поточив шашіль, металевий замок на труні, схоже не відмикали понад 100 років. Та через скло добре видно людські кістки і частину черепа. Поруч -- скляна капсула, кажуть коли мощі мироточили, в неї збирали Святі сльози. Дивуюся, звідки на Львівщині мощі римського великомученика.

"Вони справжні, -- запевняє священик, -- у книзі Юліана Рабія "Княжий город Самбір" є згадка про те, що їх викопали на кладовищі святої Прісцили. 13 травня 1759-го Апостольською столицею з Риму, мала скляна труна з мощами святого, надіслана до церкви Різдва Пресвятої Богородиці в Самборі. Були й інші документи, та їх знищили ще минулого століття, у часи заборони католицизму. Та краще за папери - свідчать діяння Святого. За час, що служу у храмі, чув чимало розповідей від вірників з України, Польщі. Литви та Угорщини, які поверталися зі словами щирої вдячності".

У храмі зберігаються численні подарунки від людей, які отримали допомогу. Біля ікони самбірської Богородиці бачу відлиті з металу сердечка, ноги, руки, очі.

"Вони свідчать про зцілення від недуг, -- пояснює отець Богдан, -- а це серце з щирого золота подарувала храму одна полячка. П'ять років тому жінка молилася за злагоду між сином та його дружиною, Святий Валентин повернув їм кохання. Подібних прикладів чимало. А ще вірники кажуть що Святий допомагає хворим на епілепсію".

"Маємо багато проблем у родинах, не знайшовши злагоди люди сваряться, розпадаються сім'ї. Тому треба приходити до храму і просити допомоги в Господа. Якщо людина покається і молитиметься щиро, отримає просвітлення і станеться диво", -- каже Апостольський адміністратор Мукачівської греко-католицької єпархії Мілан Шашік.


У САМБІР ДО СВЯТОГО ВАЛЕНТИНА
Про Валентинів день чули всі. Але мало хто знає, що мощі цього святого, який поплатився життям за проведення таємних вінчань, зберігаються у нас в Україні.

За останнє десятиріччя день святого Валентина, про який раніше можна було прочитати хіба в навчальних текстах з англійської мови, впевнено увійшов у наше життя. Для тих, хто вдає з себе дорослих, це цілком пристойний привід побавитися рожевими сердечками усіх можливих розмірів. Тинейджери радісно розбігаються по нічних клубах або шкільних їдальнях на вечірки. Одружені чоловіки, хоча й у менших масштабах, ніж напередодні 8 Березня, похмуро тиняються крамницями в пошуках подарунків. А закохані будь-якого віку — ну, з ними все ясно, тут 14 лютого чи ні — яка різниця?..

Що святкувати?

І ось до такого мирного свята, виявляється, ставлення зовсім неоднозначне. У нас багато хто вважає його, і з цим важко не погодитися, чужим національній традиції. Скептики називають святого Валентина покровителем Інтернет-продажів, до них приєднуються і християнські мас-медіа з наріканнями на вакханалію комерції. Православна церква взагалі заперечує зв’язок імені Валентина, яке є у святцях, із днем 14 лютого і рекомендує не плутати праведне з гріховним, тобто закоханістю і скороминущими любовними захопленнями. Католики визнають свято, але дорікають, що молодь ой не в молитві його проводить... Найгірше, що, за статистикою, у день закоханих завжди зростає кількість суїцидів: самотність складно переноситься на тлі загальної ейфорії.

Що таке кохання, кожен вирішує для себе сам. А празникування... Зрештою, чим би дитя не тішилося. Ми ж спробуємо розібратися, до чого тут святий Валентин.

У язичницькому Римі 14 лютого вшановували богиню шлюбу, материнства й жінок Юнону. Наступного дня починалися Луперкалії — «фестиваль» на честь бога Фавна, покровителя стад, тісно пов’язаного із поняттям плідності. Ще одна назва дня 14 лютого — «Пташине весілля», в цей період починали паруватися птахи. Певно, в Італії був непоганий клімат. У нас, коли лютневого дня намагаєшся якнайшвидше подолати відстань до теплого метро, чомусь жодних птахів, крім задубілих голодних гав, не спостерігаєш.

Християнська церква тихесенько замінила улюблене язичницьке свято на інше — на честь мученика Валентина. Ось тут починається плутанина. Кажуть, у Римі в ІІІ столітті жили двоє Валентинів, і обидва були страчені близько 269 року. Біографії їхні дивно переплелися. Перший — священик і добрий лікар, відомий своєю звичкою порошки змішувати з медом, молоком, вином та іншою смакотою. Другий Валентин — єпископ у Інтерамні поблизу Рима. Войовничий імператор Клавдій ІІ заборонив одружувати своїх підлеглих, аби вони віддавали усі свої сили війні. Валентин, чи то перший, чи то другий, почав таємно вінчати закохані пари, за що його згодом заарештували і стратили, як ви здогадалися, 14 лютого. За легендою, Валентин зцілив сліпу доньку свого тюремщика Джулію, в яку закохався (чи то вона закохалася в нього). Вдячний батько нічим не зміг зарадити лікарю в день страти, лише передав від нього доньці квітку шафрану і прощальний лист, підписаний: «Твій Валентин». Звідси й традиція «валентинок»...

Втім, у православних святцях ніякої плутанини немає. Пресвітер Валентин був страчений у Римі 269 року (його день відзначають 12 липня). А другий єпископ Валентин був страчений язичниками у 273 році (день пам’яті — 12 серпня). Православні дивуються, яке обидва мають відношення до свята кохання. Також незрозуміло, як могли канонізувати котрогось із них, якщо він зваблював дівчат...

Валентина канонізував Папа Римський 494 року. Сталося це задовго до розділення Церкви на західну і східну, а тому святого визнають і православні, й католики.

Як святкувати?

У старій добрій Англії збиралися парубки і складали до скриньки квиточки з іменами дівчат; потім кожен виймав по одному. Дівчина, ім’я якої діставалося хлопцю, ставала наступного року його «Валентиною», а він — її «Валентином». Подібні лотереї походять іще від згаданого свята Юнони і дотепер лишаються в моді. Взагалі різні народи святкують Валентинів день по-різному, однак скрізь дарують одне одному «валентинки». У країнах, де свято стало масовим, найбільше радіють кондитери, продавці квітів і листівок, постачаючи «валентинівські» набори на всяк смак. Солодощі, шоколадки у формі серця — класичний безпрограшний подарунок.

Як же нам, українцям, гідно відсвяткувати і водночас не потонути в течії маскультури? Звичайно, не сидячи на місці. Чому б закоханим, наприклад, не спробувати цього дня отримати ласку від свого покровителя, відвідавши містечко Самбір на Львівщині, де зберігаються мощі святого Валентина?

У XVIII cтолітті мощі розділили на частини, одна з яких потрапила до Самбора й була перепохована 13 травня 1759 року. Можливо, це пояснюється тим, що святий Валентин вважався покровителем Перемишлянсько-Самбірської єпархії, а може, причинно-наслідковий зв’язок зворотній...

Звісно, ми не могли отак взяти і відправити юні парочки «в білий світ», тому, за принципом «готуй сани влітку…», одного осіннього дня сіли у Львові просто біля залізничного вокзалу в бусик і виїхали на розвідку, дорогою почитуючи про історію Самбора.

Назва походить від червоної верби, самбір-дерева, що колись густо росла по берегах Дністра. Хоча більш поширене пояснення — «сам-бір», тобто від «самих лісів», що оточували місто.

За літописом, після зруйнування татарами давньоруського Самбора (теперішній Старий Самбір) частина його мешканців переселилася вниз по Дністру, де згодом і постало місто. В XIV столітті тутешній замок отримав у подарунок за службу польський воєвода Спитько з Мельштина. Його стараннями сформувалося середньовічне ядро Самбора, структура якого збереглася й дотепер. Замок лишив слід в українській історії — тут міський староста Єжи Мнішек виношував свої амбітні плани, пов’язані з персоною Григорія Отреп’єва, відомого під іменем Лжедмитрія. Звідси почався похід поляків на Москву, де той Дмитрій сів на царський престол та обвінчався з дочкою Мнішека — Мариною. Щоправда, далі на них чекали самі неприємності: його — страта, а її — в’язниця.


На ратуші

Центром громадського життя в галицьких містах завжди була і є ратуша — будинок управи. Це не просто споруда з вежею на майдані (Ринку), це символ самоврядності, який мали тільки «вільні королівські міста», об’єкти магдебурзького права. В будь-якому містечку, де ратуша збережена, городяни пишаються нею не менше, ніж колись їхні предки.

Отже, починаємо свою прогулянку з ратуші. Тільки-но беремося до фотографування її ренесансного порталу з барельєфними портретами давнього начальства, нас «засікає» якийсь привітний пан. Виявляється, він старожил і патріот міста, а до того ж, працівник його адміністрації. Михайло Антонович миттєво організовує нам екскурсію на вежу ратуші, попросивши на роль гіда молодого начальника відділу зовнішніх інвестицій, пана Андрія.

З висоти 40 метрів місто — мов на долоні. Ось різнокольорові кам’янички на Ринку, посипані жовтим листям. Ось вузенькі вулички, що прорізають квартали, розходячись із площі. Під нами «джунглі» скверу, пам’ятник Шевченку і дерев’яний дах макету старовинного колодязя.

Видно звідси і всі храми.



Перший ліворуч — костел Івана Хрестителя, найвища, найвеличніша і найстаріша споруда в місті. Дата на фасаді — 1530. Ключоподібні бійниці в стінах нагадують, що в давні часи свої переконання треба було відстоювати не тільки в переносному сенсі.

Далі за годинниковою стрілкою — костел із пласким бароковим фасадом. Храм колись належав до єзуїтського монастиря. Монахи достославного ордену прийшли до Самбора 300 років тому, спонсоровані брацлавським воєводою. Монастир був найбагатшим у місті — володів, крім костелу, колегіуму та гімназії , ще й будинками, фільварком у передмісті, млином, цегельнею, ставами й садами. Усе це після скасування Папою ордену в кінці XVIII століття конфіскувала для своїх потреб австрійська влада. Пізніше костел віддали бернардинам й відтоді він носить ім’я святого Станіслава. З радянських часів і дотепер у приміщеннях монастиря міститься училище культури, а храм діє як зал органної музики.

І третя церква — саме та, де зберігається реліквія, заради якої ми тут. Темно-блакитна будівля храму Різдва Богородиці виділяється серед міської забудови, слугуючи орієнтиром.

Спускаючись сходами з вежі, звертаємо увагу на закритий склом у шафі механізм міського «дзигаря». Виготовив його празький майстер Гейнц. Судячи з усього, майстер непоганий. Годинник встановили на ратуші у 1885 році, й він іде донині.


Де спочиває Валентин

Дорогою до церкви прогулюємося Ринком. Ось давня кам’яниця, де тепер банк. Не так давно знайдено 17-метровий мурований підземний хід, що сполучає підвал цього будинку з ратушею. Інше середньовічне підземелля може оглянути всяк охочий, якщо зайде перекусити (до речі, смачно й недорого!) до кав’ярні «Княже місто» — тут же, на Ринку.

І нарешті ми біля церкви Різдва Богородиці. Її збудували 1738 року коштом подружжя Іллі та Олени Комарницьких, українських магнатів, — замість старої дерев’яної, від якої лишилися чудотворна ікона Пресвятої Богородиці.

Розвідницьку місію виконано! В церкві на тетраподі справді стоїть рака з мощами святого Валентина.



Тут настає час зізнатися. Звісно, не тільки заради святих мощей радимо вам побувати в Самборі. Просто ми переконані, що вам сподобається прогулянка цим спокійним і охайним галицьким містечком, багатим на цікавих людей та історичну минувшину. А втім, хто знає, раптом Валентин і направду вам допоможе у справах кохання…

Церква Різдва Богородиці — кінцевий пункт нашої прогулянки Самбором. Щоб оглянути старожитності міста, вистачить двох годин. Але, якщо повторите наш шлях, не поспішайте одразу до Львова — неодмінно скористайтеся тим, що Самбір розташований на перехресті доріг. З автовокзалу вирушає ціла купа маршруток на Дрогобич, Добромиль, Старий Самбір... На зворотному шляху до Львова можна відвідати Вознесенський костел XVII-XVIII року з вежею-дзвіницею у Рудках і маєток графського роду Фредро в сусідньому селі Вишня, палац XVII століття у Великому Любені та колишню резиденцію львівських архієпископів у Оброшині (1730).

Ми теж обрали свій подальший маршрут. Але це вже зовсім інша історія, яку ми колись неодмінно розкажемо.

ПЕРШІ ВАЛЕНТИНКИ

Вони з'явились у Франції в ХV столітті. Їх відсилав своїй дружині молодий герцог Орлеанський, ув’язнений в лондонському Тауері. Збереглося близько 60 його невеличких віршиків.

Кромвель, прийшовши до влади, скасував свято Валентина як аморальне. Заборона тривала до 1660 року.

У ХVІІІ столітті англійці вже за повною програмою обмінювались саморобними валентинками, а у ХІХ столітті їх стали друкувати і продавати як в Англії, так і в Америці.


ПОХМУРЕ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

Самбірська ратуша мала все, що належить: війтівську палату, архів, комори, годинник, флюгер із гербом і... зал тортур. Перед управою стояв ганебний стовп для засуджених і міські ваги для контролю за порядністю торговців (від другого до першого було не так і далеко). Міський кат за сумісництвом працював лікарем і аптекарем. Особливий попит мала дуже помічна рослина мандрагора, корені якої найкраще викопувати вночі з-під шибениці зі «свіжим» повішеним...

Пошук




Форма входу


Календар
«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Архів записів

Друзі сайту






























Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Copyright MyCorp © 2024      Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz