Життя, зосереджене на собі самому, — сумне й безплідне. Натомість той, хто живе, як Ісус, для Бога і керується любов’ю, — той має справжню радість! Про це говорив учора, в неділю 3 вересня 2017 р., Папа Франциск на площі св. Петра у роздумах перед молитвою «Ангел Господній».

Він послався на фрагмент Євангелія, в якому Ісус назвав Петра скелею, на якій Він збудує свою Церкву. Ці роздуми стали продовженням тих, які пролунали попередньої неділі. Але цього разу, в «кричущому контрасті», бачимо реакцію того самого Петра на слова Ісуса. Господь відкриває учням те, що в Єрусалимі мусітиме страждати, буде вбитий і на третій день воскресне. Почувши це, Петро відвів Учителя вбік і став Його переконувати, мовляв, «не може такого трапитися з Ним», із Христом». Але Ісус, своєю чергу, ганить Петра суворими словами: «Відійди від Мене, сатано! Ти спокушаєш Мене, бо думаєш не про Боже, а про людське!». «Кілька хвилин тому апостол був “благословенний Отцем”, якому було об’явлено, ким є Христос, стійкою “скелею”, на якій Ісус міг будувати свою спільноту, — і вже одразу стає перешкодою: каменем, але не призначеним для будови, а каменем спотикання на шляху Месії. Ісус добре знає, що Петрові та іншим потрібно пройти ще чималий шлях, аби стати Його апостолами!» — зауважив Святіший Отець. У цьому контексті Вчитель звернувся до тих, які йшли за Ним, «чітко представивши їм» шлях, яким слід іти: «Коли хто хоче йти за Мною, нехай зречеться самого себе, візьме свій хрест і йде за Мною». «Завжди, також і сьогодні, спокуса полягає в тому, щоб хотіти йти за Христом без хреста, більше того — вчити Бога, якою є правильна дорога, — зазначив Папа. — Подібно до Петра: мовляв, ні, Господи, не може такого трапитися, хай так не буде. Але Ісус нагадує нам, що Його шлях — це шлях любові, і що не існує справжньої любові без самозречення. Ми покликані не піддаватися баченню цього світу, а дедалі більше усвідомлювати необхідність і трудність для нас, християн, прямувати проти течії та вгору». Ісус доповнює свою пропозицію словами, які виражають «велику мудрість, що ніколи не втрачає актуальності», адже ставлять виклик «перед егоцентричною ментальністю й поведінкою». Він каже: «Коли хто хоче спасти свою душу, той погубить її, а хто погубить свою душу заради Мене, той знайде її», — продовжив Папа. «У цьому парадоксі вміщено золоте правило, яке Бог вписав у людську природу, створену в Христі: правило, яке полягає в тому, що лише любов надає життю сенс і щастя. Потратити свої таланти, енергію та час лише для того, аби спасти, зберегти та реалізувати себе самих — це насправді провадить до втрати, тобто до сумного й безплідного існування. Якщо, натомість, живемо для Господа й будуємо своє життя на любові, як це вчинив Ісус, — зможемо пізнати справжню радість. І наше життя не буде безплідним». Як зауважив Святіший Отець, — звершуючи Євхаристійне богослужіння, ми «наново переживаємо таїнство хреста», а не просто його спогадуємо. У ньому «Божий Син повністю втрачає себе самого, аби отримати себе назад від Отця, віднайшовши, таким чином, нас, що були втрачені, разом з усім створінням». «Щоразу, коли беремо участь у Святій Месі, любов розп’ятого і воскреслого Христа передається нам, немов пожива і пиття, щоб ми могли іти за Ним під час щоденної мандрівки в конкретному служінні ближнім», — підсумував Святіший Отець, побажавши: «Нехай же Пресвята Марія, яка йшла за Ісусом аж до Голготи, супроводжує також і нас та допоможе не боятися хреста: хреста, на якому прибитий Ісус, а не хреста без Ісуса; хреста з Ісусом, яким є страждання з любові до Бога і до ближніх, бо таке страждання, Христовою благодаттю, приносить плід воскресіння». Після проказування молитви «Ангел Господній» Папа згадав тих, хто страждає від стихійних лих, спричинених негодою: «Відновлюючи свою духовну близькість із народами Південної Азії, що досі страждають від наслідків повеней, прагну висловити свою живу співучасть у стражданнях також і мешканцям Техаcу й Луїзіани, уражених сильним ураганом та проливними дощами, які спричинили жертви, тисячі переселенців та завдали величезної матеріальної шкоди. Прошу в Пресвятої Марії, утішительки пригнічених, аби випросила у Господа благодать розради для братів і сестер, які зазнають таких важких випробувань».
За матеріалами: Радіо Ватикану, Radio Watykańskie
Джерело: CREDO