На життєдайне значення теологічних роздумів для Церкви і сучасного світу вказав Святіший Отець в промові, скерованій до членів Міжнародної Теологічної Комісії, яка вчора завершила свої засідання у Ватикані.
Серед учасників засідань був голова Міжнародної Теологічної Комісії, префект Конгрегації Науки Віри, кардинал Вільям Левада, а роботами керував генеральний секретар цього колективу, швейцарський домініканець, о. Чарльз Морерод.
Ми публікуємо український переклад звернення Святішого Отця до членів Міжнародної Теологічної Комісії.
«Ваше Високопреосвященство, Отці Кардинали,
Преподобні брати по єпископату,
Видатні професори і шановні колеги!
З радістю вітаю вас із закінченням робіт вашого щорічного пленарного засідання. Я хотів би понад усе висловити щиру подяку за слова шани, які від імені вас всіх захотів висловити Отець Кардинал як голова Міжнародної Теологічної Комісії. Як сказав Ваше Високопреосвященство, роботи цієї восьмої п'ятирічної каденції порушують наступні теми: теологія і її методологія; питання віри в єдиного Бога в співвідношенні до переконань інших монотеїстичних релігій, а також інтеграція суспільної науки Церкви в ширшому контексті християнської доктрини.
„Любов Христа спонукує в нас цю думку: коли Один помер за всіх, то всі вмерли. А Він помер за всіх, щоб ті, що живуть, жили вже не для самих себе, а для Того, хто за них помер і воскрес" (2 Кор. 5,14-15). Як ми можемо не відчувати також як свою, цю прекрасну реакцію апостола Павла під час його зустрічі з Воскреслим Христом? Саме цей досвід є джерелом цих трьох важливих питань, які ви поглиблювали під час щойно завершеної пленарної сесії.
Той, хто відкрив в Христі любов Бога, влиту Святим Духом до наших сердець, прагне краще пізнати Того, Хто його любить і Кого він любить. Знання і любов взаємно доповнюються. Як стверджували Отці Церкви, кожен, хто любить Бога прагне стати теологом, хоч не завжди професійним. Можливість професійного вивчення самого Бога і розмови про Нього - „contemplare et conteplata docere" (святий Тома Аквінський, Super Sent., Книга 35 q. 3 d. 1 a. 3 qc. 1 arg. 3) - це великий привілей. Ваші роздуми на тему християнського бачення Бога можуть бути цінним внеском як для життя вірних, так і для нашого діалогу з прихильниками інших релігій, і навіть невіруючими. По суті саме слово „teo-logia" виявляє цей комунікабельний аспект вашої роботи - в теології ми стараємося через „логос", повідомляти те, „що ми побачили і почули" (1 Ів. 1,3).
Але ми добре знаємо, що слово „Логос" має ширше значення, яке обіймає також значення „ratio", „розум". Цей факт приводить нас до другого досить важливого пункту. Ми можемо думати про Бога і повідомляти, те що ми думали, бо Він наділив нас розумом, сумісним з Його природою. Не випадково Євангеліє святого Івана розпочинається із ствердження: „На початку було Слово (Логос) ... і Богом було Слово (Логос) (Ів. 1,1). Прийняття того Логос - тієї Божої думки - є в крайньому випадку також внеском до миру на світі. Дійсно, пізнання Бога в Його справжній природі є також певним способом запевнення миру. Бог, якого б не сприймали як джерело пробачення, не міг би бути світлом на шляху до миру.
Оскільки людина завжди має схильність до пов'язування різних областей свого пізнання, то також пізнання Бога організувалося в систематичний спосіб. Жодна теологічна система не може однак існувати, якщо не є проникнута любов'ю свого Божого „Предмету", якщо постійно не живиться діалогом - тобто прийняттям в розумі і серці теолога - Божого Логосу, Творця і Відкупителя. Крім того, немає теології, яка не була б включена в життя і думку Церкви в часі і просторі. Так, це правда, що для того, щоб мати науковий характер теологія мусить наводити раціональні аргументи. Але вона також мусить бути вірна по відношенню до природи віри Церкви: концентрована на Бозі, закорінена в молитві, в спільності з іншими учнями Господа, яка забезпечується сопричастям з Наслідником Петра і всією Колегією Єпископів.
Наслідком цього прийняття і передання Логосу є також і те, що раціональність теології допомагає очистити людський розум, звільняючи його від певних упереджень і ідей, які можуть мати значущий вплив на думку кожної епохи. Потрібно також звернути увагу на те, що теологія невпинно пов'язана і веде діалог з віруючими і теологами, які були перед нами; церковне спілкування є діахронічним, отже такою є і теологія. Теолог ніколи не починає від нуля, але вважає своїми вчителями Отців і теологів всієї християнської традиції. Теологія, закорінена в Святому Письмі, прочитаному разом з Отцями і Докторами може бути школою святості, як про це засвідчив благословенний Джон Генрі Ньюмен. Уможливити відкриття безперестанної цінності багатства, переданого з минулого, є не малим внеском теології до загального доробку наук.
Христос помер за всіх, хоч не всі це знають і приймають. Отримавши любов Бога, як же ми могли б не любити тих, за кого Христос віддав своє життя? „Він віддав за нас життя своє. Ми також повинні за братів віддати життя " (1 Ів. 3,16). Все це приводить нас до служіння іншим в ім'я Христа, іншими словами, суспільна діяльність християн обов'язково випливає з об'явлення Божої любові. Не можна розділяти споглядання об'явленого Бога і любов ближнього, не дивлячись на те, що це відбувається відповідно до різних харизм. У світі, який часто оцінює багато дарів християнства, - таких як, наприклад, ідея демократичної рівності, що базується на євангельському монотеїзмі, - без розуміння джерела своїх ідеалів, особливо важливо показати, що плоди відмирають, якщо відрізати коріння дерева. Фактично немає справедливості без правди, а справедливість не розвивається в повноті, якщо її горизонт обмежується до матеріального світу. Для нас християн, суспільна солідарність має завжди перспективу вічності.
Дорогі друзі, теологи. Наша сьогоднішня зустріч вказує в цінний і винятковий спосіб на необхідну єдність, яка повинна існувати між теологами та пастирями. Не можна бути теологом наодинці: теологи потребують служіння пастирів Церкви, так як Вчительський Уряд потребує теологів, які ретельно виконують свою службу, зі всім виникаючим звідси аскетизмом.
Через Вашу Комісію я хотів би подякувати всім теологам і спонукати їх до віри у велику цінність їх праці. Я складаю вам найкращі побажання для вашої роботи і з любов'ю надаю моє благословення.»
За матеріалами іноземних інтернет-видань перекладено Milites Christi Imperatoris
|
