Роздуми над Словом Божим на середу ХХІІІ Звичайного тижня, рік ІІ

Ми знаємо добре вісім блаженств Ісуса у версії, сформульованій у Євангелії від Матея (див. Мт 5,1-12). Лука подає коротшу версію блаженств. У нього їх усього чотири, які, зрештою, можна звести до двох: блаженні ті, що переживають ситуацію матеріального нестатку чи горя (вбогі, спраглі, сплакані) та переслідувані ради Христа. Та головна відмінність між двома версіями блаженств полягає не в їхній кількості, а в самому формулюванні. Матей говорить про «вбогих духом», «спраглих справедливості», а Лука — про бідних і голодних у буквальному розумінні слова. Зрештою, він додає (чого немає у Матея) пересторогу багатим, які «одержали свою втіху». Крім того, у нього присутнє на перший погляд непомітне, бо маленьке у грецькому оригіналі, слово nyn («тепер», «зараз»), яке встановлює тісний зв’язок між тим, як ми живемо «тепер», тобто у нашому конкретному сьогоденні, і нашим «потім», нашою вічністю. По суті, блаженства у Луки співзвучні з притчею про багатого і Лазаря (пор. Лк 16,19-31), якої немає у Євангелії від Матея. Саме історія Лазаря є хорошим коментарем до блаженств Луки й допомагає вхопити їхню суть. Згадаймо, що багатство, а точніше, неналежне його використання, егоїзм і небажання допомогти бідним стало причиною засудження багатого на вічні муки. На противагу цьому, Лазар іде після смерті до раю («на лоно Авраама»), хоч не сказано про жодні його заслуги. Єдиним аргументом за його перебуванням у раю був той факт, що Лазар за свого життя перетерпів багато лиха (пор. Лк 16, 25). Не впадаючи у соціально-релігійну демагогію, згідно з якою багатство само по собі є гріхом, а бідність — чеснотою, можемо, тим не менше, твердити про виразну прихильність Бога до людей бідних і нещасних. Їхні страждання можуть бути своєрідною експіацією (спокутою) за гріхи. Багатство (додаймо теж, влада) об’єктивно ставить людину у важчій ситуації перед Богом, стає джерелом спокуси. Людина схильна забувати: все, що вона посідає, є в кінцевому результаті даром Бога, котрий свого часу вимагатиме здати звіт за те, як вона цей дар використала.

Звичайно, жодна з двох версій блаженств не є стенограмою слів Ісуса. Вони передають різні взаємодоповнювальні аспекти, які, взяті разом, точно передають суть учення Господа. Бачимо, наскільки Євангеліє від Луки чутливе до соціального аспекту нашого земного існування. Лука розуміє, що друге пришестя Христа не конче матиме місце ось-ось, що цілі покоління християн житимуть у його очікуванні. Тому й наголошує на потребі відповідально ставитися до нашого «тепер», від якого залежатиме вічність.