Роздуми над Словом Божим на суботу після Попільної середи
Ісус ламає схеми: бути учнем рабина могла бути лише шанована людина, яка пристойно живе. Але аж ніяк не митник — він публічний грішник, йому це заборонено, він цього не гідний! Та Ісус кличе його за собою, йде до нього додому, споживає їжу з такими само грішниками. «Я не прийшов кликати праведників, але грішників». Це не значить, що треба грішити, аби Ісус нас більше полюбив. Просто Христос через перебільшення відкриває істину про Бога: Він прагне спасіння всіх, особливо тих, хто загубився, хто далеко від Нього. А всі люди грішні, всі потребують Божого милосердя. Вважаєш себе за кращого, бо більше знаєш чи більше робиш добра? А чи це не ти той смертельно хворий гординею фарисей? Лише той, хто розуміє, що хворий, може почати лікування. Якщо не визнаємо власних провин, — хто нас зцілить? Час Великого Посту — це можливість покращення.
Молитва: Боже милосердя, дякую, що в покликанні Матвія Ти показав Твою віру в людину, навіть у грішника, попри все. Це ми ділимо людей, а Ти їх спасаєш своєю любов’ю аж до хресної смерті. Сьогодні Ти кличеш мене. Допоможи, щоб я прожив цей Великий Піст як справжній Твій учень. Нехай не виправдовую свою поведінку, але дай мені йти за Тобою дорогою правди.
Фраза для запам’ятання й молитви на день: «Стежками правди нас навчи ходити».
CREDO
|