Роздуми до Слова Божого на суботу XXVIII звичайного тижня

Лк 12,8-12

Сьогоднішнє Євангеліє об’єднує дві перестороги й одну обіцянку. Перша пересторога стосується визнання Господа Ісуса перед людьми.

Інколи можна бачити, як підлітки, що дорослішають, соромляться своїх батьків перед однолітками, друзями. Соромляться опіки матері, стидаються і нервують, коли батьки ставлять питання, відповіді на які цим дітям видаються очевидними. Соромляться, бо часто для них набагато важливішим є визнання суспільства, оточення; визнання, якого вони не хочуть втратити, проте забувають, що ніхто про них так не турбується і не опікується ними, як їхні власні батьки, і що саме в батьках вони завжди можуть мати підтримку та зрозуміння.

Подібно і ми здатні приділяти надмірну увагу думці інших про нас. Ми переоцінюємо владу суспільства над нами та можемо її абсолютизувати. Це небезпечний і оманливий шлях. Зрозуміло, що певною мірою суспільство покликане захищати наші права, проте це не причина, щоб цуратися перед ним своєї віри та приналежності до Господа Ісуса.

Друга пересторога стосується небезпеки хули на Духа Святого. Господь Ісус зазначає, що такий гріх відпущений бути не може, на відміну від інших гріхів. Чому? Дар Святого Духа людині (у спасенних натхненнях, що народжуються в серці людини, в осяянні розуму світлом віри) є найбільшим проявом любові Бога до людини. Бог дарував нам Сина для нашого спасіння, проте у покірному Ісусі Христі людині не завжди так легко і просто відкрити Істинного Бога. Дарував нам також Бог Отець, завдяки Ісусу Христу, Духа Святого, який лагідними натхненнями відкриває серцю людини таємниці віри, діючи з любов’ю. Господь дарує, отже, душі грішника Особу Святого Духа, часом як останню можливість спасіння цієї душі.

Ми добре знаємо, що людина, яка перед смертю не змогла посповідатися (з різних причин, незалежних від неї), може отримати благодать досконалого розкаяння в гріхах. Ця благодать є цілковитим даром Духа Святого. Проте людина, маючи свободу вибору, може відкинути і це останнє спасенне натхнення. То яким же чином Господь має їй пробачити? Отже, гріх проти Святого Духа є гріхом свідомого і добровільного відкинення спасенної благодаті, відкинення милосердної любові Божої, а відтак цей гріх не може бути прощений, бо сама людина цього не хоче.

Маємо, отже стерегтися невразливості і байдужості нашого серця щодо Божих натхнень.