Роздуми над Словом Божим на суботу XV Звичайного тижня, рік ІІ

Бог каже до пророка Міхея: «Горе тим, що замишляють беззаконня і чинять зло на своїх ложах!» (Міх 2, 1). Страшним є свідоме й добровільне зло: це якась форма відходження від Бога, який застерігає перед карою: «Тому Господь так каже: ось я задумую на цей рід лихо, від нього ви не зможете відхилити ший ваших, і не здолаєте ходити просто, бо то буде лихий час» (Міх 2, 3).

Фарисеї запитують Ісуса, аби могти Його звинуватити: «Чи можна уздоровлювати в суботу?» (Мт 12, 10). Святий Марко наводить запитання Ісуса: «Годиться в суботу чинити добро чи зло, спасти життя чи погубити?» (Мк 3, 4). За Євангелієм св. Матея, Ісус заявляє: «В суботу можна добро чинити» (Мт 12, 12), і зцілює чоловіка, що мав паралізовану руку.

Матей коментує цю подію, посилаючись на слова Бога з книги пророка Ісаї (42, 1-4): «Ось мій слуга, якого я підтримую, мій вибраний, якого вподобало моє серце. Я поклав на нього дух мій, а він сповістить народам правду» (Мт 12, 18). То саме Ісус є вибраним і уподобаним, то Йому Отець дав свого Духа, і в цьому Дусі Ісус несе усім народам Новий Закон — закон Духа (пор. Рим 8, 2).

Бог говорить про свого Сина так: «Він не буде ні змагатися, ні кричати, і голосу його не буде чути на майданах. Він очеретини надломленої не доломить і гнота тліючого не згасить» (Мт 12, 19-20). Сам же Ісус каже: «Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим» (Мт 11, 29).